обурюватися 2 значення

-1-
дієслово недоконаного виду
(гніватися)

Словник відмінків

Інфінітив обу́рюватися, обу́рюватись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обу́рюймося, обу́рюймось
2 особа обу́рюйся, обу́рюйсь обу́рюйтеся, обу́рюйтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обу́рюватимуся, обу́рюватимусь обу́рюватимемося, обу́рюватимемось, обу́рюватимемся
2 особа обу́рюватимешся обу́рюватиметеся, обу́рюватиметесь
3 особа обу́рюватиметься обу́рюватимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа обу́рююся, обу́рююсь обу́рюємося, обу́рюємось, обу́рюємся
2 особа обу́рюєшся обу́рюєтеся, обу́рюєтесь
3 особа обу́рюється обу́рюються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обу́рюючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обу́рювався, обу́рювавсь обу́рювалися, обу́рювались
жін. р. обу́рювалася, обу́рювалась
сер. р. обу́рювалося, обу́рювалось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
обу́рювавшись

Словник синонімів

СЕ́РДИТИСЯ (виявляти почуття гніву), ГНІ́ВАТИСЯ, ПРОГНІВЛЯ́ТИСЯ, ЗЛИ́ТИСЯ, ОЗЛО́БЛЮВАТИСЯпідсил., ОЗЛОБЛЯ́ТИСЯпідсил., ЗЛОСТИ́ТИСЯрідше, ГНІВИ́ТИСЯрідше, ЗЛОСТУВА́ТИрідше, ЗЛОБУВА́ТИрідше, ҐЗИ́ТИСЯдіал.; ОБУ́РЮВАТИСЯ, ПРИ́НДИТИСЯфам., ФИ́РКАТИрозм. (виражаючи гнів, ображаючись на кого-, що-небудь); ДРАТУВА́ТИСЯ, ДРОЧИ́ТИСЯрозм., ІРИТУВА́ТИСЯзаст. (бути в стані роздратування); СПАЛА́ХУВАТИ, СПАХА́ТИ, СПА́ХУВАТИ (раптово впадати в гнів); САТАНІ́ТИ, ПІ́НИТИСЯ (доходити до крайньої межі в гніві). - Док.: розсе́рдитися, осе́рдитисярідшерозгні́ватися, розгніви́тися, нагні́витисярозм.угні́ватися[вгні́ватися]рідшеугніви́тися[вгніви́тися]рідшепрогні́ватися, прогніви́тися, розізли́тися, обізли́тися, озли́тися, узли́тисярозм.озлоби́тися, обу́ритися, розпри́ндитися, роздратува́тися, роздрочи́тися, спалахну́ти, спахну́ти. Йонька бачив, що в господарстві нічого не робиться так, як він велить, гримав дверима, сердився (Григорій Тютюнник); - Може, це секрет? Тоді не гнівайтесь за мою цікавість (Ю. Смолич); - На помилках часом учимося, і нема чого тобі злитися чи занепадати духом (О. Донченко); Її знали за строгу жінку, що злостилась задля кожної дрібниці і голосно сварилася (О. Кобилянська); Відскочив засув, двері відчинились, - я чую - милая моя гнівиться (Леся Українка); [Євгеній:] Перепрошаю вас, дідусю, за свого неґречного гостя! Не прогнівайтесь! (І. Франко); - Хто нас губить, Орфею нещасний, Хто прогнівився на нас? (М. Зеров); Іван Орлюк так обурився, що аж стіл.. затріщав під ударом його кулака (О. Довженко); Уляна неприязно мовчала, приндилася (К. Гордієнко). - Пор. I. 1. лютува́ти.
-2-
дієслово недоконаного виду
(обвалюватися) [діал.]

Словник відмінків

Інфінітив обу́рюватися, обу́рюватись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обу́рюймося, обу́рюймось
2 особа обу́рюйся, обу́рюйсь обу́рюйтеся, обу́рюйтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обу́рюватимуся, обу́рюватимусь обу́рюватимемося, обу́рюватимемось, обу́рюватимемся
2 особа обу́рюватимешся обу́рюватиметеся, обу́рюватиметесь
3 особа обу́рюватиметься обу́рюватимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа обу́рююся, обу́рююсь обу́рюємося, обу́рюємось, обу́рюємся
2 особа обу́рюєшся обу́рюєтеся, обу́рюєтесь
3 особа обу́рюється обу́рюються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обу́рюючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обу́рювався, обу́рювавсь обу́рювалися, обу́рювались
жін. р. обу́рювалася, обу́рювалась
сер. р. обу́рювалося, обу́рювалось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
обу́рювавшись

Словник синонімів

СЕ́РДИТИСЯ (виявляти почуття гніву), ГНІ́ВАТИСЯ, ПРОГНІВЛЯ́ТИСЯ, ЗЛИ́ТИСЯ, ОЗЛО́БЛЮВАТИСЯпідсил., ОЗЛОБЛЯ́ТИСЯпідсил., ЗЛОСТИ́ТИСЯрідше, ГНІВИ́ТИСЯрідше, ЗЛОСТУВА́ТИрідше, ЗЛОБУВА́ТИрідше, ҐЗИ́ТИСЯдіал.; ОБУ́РЮВАТИСЯ, ПРИ́НДИТИСЯфам., ФИ́РКАТИрозм. (виражаючи гнів, ображаючись на кого-, що-небудь); ДРАТУВА́ТИСЯ, ДРОЧИ́ТИСЯрозм., ІРИТУВА́ТИСЯзаст. (бути в стані роздратування); СПАЛА́ХУВАТИ, СПАХА́ТИ, СПА́ХУВАТИ (раптово впадати в гнів); САТАНІ́ТИ, ПІ́НИТИСЯ (доходити до крайньої межі в гніві). - Док.: розсе́рдитися, осе́рдитисярідшерозгні́ватися, розгніви́тися, нагні́витисярозм.угні́ватися[вгні́ватися]рідшеугніви́тися[вгніви́тися]рідшепрогні́ватися, прогніви́тися, розізли́тися, обізли́тися, озли́тися, узли́тисярозм.озлоби́тися, обу́ритися, розпри́ндитися, роздратува́тися, роздрочи́тися, спалахну́ти, спахну́ти. Йонька бачив, що в господарстві нічого не робиться так, як він велить, гримав дверима, сердився (Григорій Тютюнник); - Може, це секрет? Тоді не гнівайтесь за мою цікавість (Ю. Смолич); - На помилках часом учимося, і нема чого тобі злитися чи занепадати духом (О. Донченко); Її знали за строгу жінку, що злостилась задля кожної дрібниці і голосно сварилася (О. Кобилянська); Відскочив засув, двері відчинились, - я чую - милая моя гнівиться (Леся Українка); [Євгеній:] Перепрошаю вас, дідусю, за свого неґречного гостя! Не прогнівайтесь! (І. Франко); - Хто нас губить, Орфею нещасний, Хто прогнівився на нас? (М. Зеров); Іван Орлюк так обурився, що аж стіл.. затріщав під ударом його кулака (О. Довженко); Уляна неприязно мовчала, приндилася (К. Гордієнко). - Пор. I. 1. лютува́ти.

Словник відмінків

Інфінітив обу́рюватися, обу́рюватись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа обу́рюватиметься обу́рюватимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа обу́рюється обу́рюються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обу́рюючись*
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обу́рювався, обу́рювавсь обу́рювалися, обу́рювались
жін. р. обу́рювалася, обу́рювалась
сер. р. обу́рювалося, обу́рювалось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
обу́рювавшись