обурюваний 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний обу́рюваний обу́рювана обу́рюване обу́рювані
родовий обу́рюваного обу́рюваної обу́рюваного обу́рюваних
давальний обу́рюваному обу́рюваній обу́рюваному обу́рюваним
знахідний обу́рюваний, обу́рюваного обу́рювану обу́рюване обу́рювані, обу́рюваних
орудний обу́рюваним обу́рюваною обу́рюваним обу́рюваними
місцевий на/в обу́рюваному, обу́рюванім на/в обу́рюваній на/в обу́рюваному, обу́рюванім на/в обу́рюваних