обуритися 2 значення
-1-
дієслово доконаного виду
(розгніватися)
Словник відмінків
Інфінітив | обу́ритися, обу́ритись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | обу́рмося, обу́рмось | |
2 особа | обу́рся | обу́ртеся, обу́ртесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | обу́рюся, обу́рюсь | обу́римося, обу́римось, обу́римся |
2 особа | обу́ришся | обу́ритеся, обу́ритесь |
3 особа | обу́риться | обу́ряться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | обу́рився, обу́ривсь | обу́рилися, обу́рились |
жін.р. | обу́рилася, обу́рилась | |
сер.р. | обу́рилося, обу́рилось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
обу́рившись |
Словник синонімів
-2-
дієслово доконаного виду
(обвалитися)
Словник відмінків
Інфінітив | обу́ритися, обу́ритись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | обу́рмося, обу́рмось | |
2 особа | обу́рся | обу́ртеся, обу́ртесь |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | обу́рюся, обу́рюсь | обу́римося, обу́римось, обу́римся |
2 особа | обу́ришся | обу́ритеся, обу́ритесь |
3 особа | обу́риться | обу́ряться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | обу́рився, обу́ривсь | обу́рилися, обу́рились |
жін.р. | обу́рилася, обу́рилась | |
сер.р. | обу́рилося, обу́рилось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
обу́рившись |
Словник синонімів
Словник відмінків
Інфінітив | обу́ритися, обу́ритись | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | ||
2 особа | ||
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | ||
2 особа | ||
3 особа | обу́риться | обу́ряться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | обу́рився, обу́ривсь | обу́рилися, обу́рились |
жін.р. | обу́рилася, обу́рилась | |
сер.р. | обу́рилося, обу́рилось | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
Безособова форма | ||
Дієприслівник | ||
обу́рившись |