обумовлювати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | обумо́влювати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | обумо́влюймо | |
| 2 особа | обумо́влюй | обумо́влюйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обумо́влюватиму | обумо́влюватимемо, обумо́влюватимем |
| 2 особа | обумо́влюватимеш | обумо́влюватимете |
| 3 особа | обумо́влюватиме | обумо́влюватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обумо́влюю | обумо́влюємо, обумо́влюєм |
| 2 особа | обумо́влюєш | обумо́влюєте |
| 3 особа | обумо́влює | обумо́влюють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| обумо́влюючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | обумо́влював | обумо́влювали |
| жін. р. | обумо́влювала | |
| сер. р. | обумо́влювало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| обумо́влювавши | ||