-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обтру́шувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обтру́шуймо
2 особа обтру́шуй обтру́шуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обтру́шуватиму обтру́шуватимемо, обтру́шуватимем
2 особа обтру́шуватимеш обтру́шуватимете
3 особа обтру́шуватиме обтру́шуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа обтру́шую обтру́шуємо, обтру́шуєм
2 особа обтру́шуєш обтру́шуєте
3 особа обтру́шує обтру́шують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обтру́шуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обтру́шував обтру́шували
жін. р. обтру́шувала
сер. р. обтру́шувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обтру́шуваний
Безособова форма
обтру́шувано
Дієприслівник
обтру́шувавши

Словник синонімів

ОБСИПА́ТИ[ОСИПА́ТИ] (покривати всю поверхню, з усіх боків, трусячи, сиплючи чимось або сиплючись), ОБТРУ́ШУВАТИ, ОБСИ́ПУВАТИрідше, ОБМІТА́ТИчим, без додатка, розм.; ЗАПОРО́ШУВАТИ, ПРИПОРО́ШУВАТИ (тонким шаром). - Док.: обси́пати[оси́пати], обтруси́ти, обмести́, запороши́ти, припороши́ти. Давид крутив віялку.. Рвав вітер, осипав половою, порошив очі (А. Головко); Ось лапата рука зачепила його за голову й зразу обтрусило всього снігом (Панас Мирний); Старий рудий кафтан білівся [в Мортка] від муки; мука обліпила також бік криси заломленого капелюха і легко обсипувала довгі пейси (Н. Кобринська); На крилечках, вітрику, полети, Колосочки золотом обмети (О. Олесь); Сніг шапкою наліг йому на голову, запорошив усю постать (Леся Українка); Зелені ліси ялинові позацвітали та припорошили шовкові трави мов золотим маком (Ю. Федькович). - Пор. 1. си́пати.
ОБТРУСИ́ТИ[ОТРУСИ́ТИ] (трусінням викликати опадання чого-небудь - плодів, листя і т. ін.), СТРУСИ́ТИ, ОТРЯХНУ́ТИрідше,ОБТРЯСТИ́[ОТРЯСТИ́]розм. рідше. - Недок.: обтру́шувати[отру́шувати], стру́шувати, отряха́ти, обтряса́ти[отряса́ти]. - Старші хлопці обтрусили яблуню в Жигая (А. Шиян); - Пірре, так мені чогось грушок забажалось, полізь на дерево та струси який десяток (переклад М. Лукаша); Коли щось шурхнуло, мов птах, з кущів струснуло росу (Леся Українка); Мою пісню пташки підхопили в гаю, отряхаючи роси крильми (В. Сосюра).
ТРУСИ́ТИ (стріпуючи, видаляти пилюку, сніг тощо, спорожняти щось), ВИТРУ́ШУВАТИ, ВИТРЯСА́ТИ, ОБТРУ́ШУВАТИ, ОБТРЯСА́ТИ, ОБТРІ́ПУВАТИрозм. (з якоїсь поверхні). - Док.: потруси́ти, ви́трусити, ви́трясти, обтруси́ти, обтрясти́, обтрі́пати. Балабуха став у ґанку й почав трусити свою довгу шинелю (І. Нечуй-Левицький); В усіх будинках жінки мили вікна, витрушували на балконах килими (Н. Забіла); Селянин у мокрій свитині обтрушував шапку (О. Десняк); Потім ти зняла шапочку і обтрясла сніг (Леся Українка); З чималою трудністю піднісся [Яким], обтріпав з рук.. болото (О. Ковінька).