обтесувати 1 значення

-1-
дієслово недоконаного виду
[діал.]

Словник відмінків

Інфінітив обте́сувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обте́суймо
2 особа обте́суй обте́суйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обте́суватиму обте́суватимемо, обте́суватимем
2 особа обте́суватимеш обте́суватимете
3 особа обте́суватиме обте́суватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа обте́сую обте́суємо, обте́суєм
2 особа обте́суєш обте́суєте
3 особа обте́сує обте́сують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обте́суючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обте́сував обте́сували
жін. р. обте́сувала
сер. р. обте́сувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обте́суваний
Безособова форма
обте́сувано
Дієприслівник
обте́сувавши