СІ́ЯТИ (кидати зерно, насіння у землю), ЗАСІВА́ТИ, ЗАСІ́ЮВАТИ, ПІДСІВА́ТИ, ПІДСІ́ЮВАТИ (сіяти додатково по рідких сходах або іншій культурі); ВИСІВА́ТИ, ВИСІ́ЮВАТИ (сіяти що-небудь повністю або в певній кількості); ОБСІВА́ТИ, ОБСІ́ЮВАТИ (яку-небудь ділянку землі). - Док.: посі́яти, засі́яти, підсі́яти, ви́сіяти, обсі́яти. Ще в березні він висівав насіння в горщечки і щодня піклувався про майбутні сходи (О. Донченко); Швидко час настане ярину засівати (Панас Мирний).

СИ́ПАТИчим і без додатка (кидати щось сипке, дрібне кудись, на когось, щось), ТРУСИ́ТИ, СІ́ЯТИ, ПОСИПА́ТИ (зерном при деяких народних обрядах); ОБСІВА́ТИ, ОБСІ́ЮВАТИ (молодих та гостей на весіллі сумішшю вівса, пряників, горіхів і т. ін.). - Док.: обси́пати, оси́пати, потруси́ти, поси́пати, обсі́яти. Вітер вив і сипав холодним дощем і не менш холодними солоними бризками (З. Тулуб); Дум’ячиха.., забираючи пригорщами овес, обсіяла ним насамперед обоє молодих (І. Франко).

УКРИВА́ТИ[ВКРИВА́ТИ] (про велику кількість кого-, чого-небудь - з’являючись десь або рухаючись в одне місце, скупчуючись, щільно розміщатися на чомусь, навколо когось, чогось), ПОКРИВА́ТИ, ОБСІДА́ТИ[ОСІДА́ТИрідше], ОБСИПА́ТИ, УСИПА́ТИ[ВСИПА́ТИ], ОБЛІ́ПЛЮВАТИ, ОБЛИПА́ТИ, ОПАДАТИ, ОБСІВА́ТИ, ОБСІ́ЮВАТИ. - Док.: укри́ти[вкри́ти], покри́ти, обсі́сти[осі́сти], обси́пати, уси́пати[вси́пати], обліпи́ти, обли́пнути, обсі́яти. - Люди весь плац укрили. Куди не поглянь - старі або малі (М. Стельмах); Мирні зорі все покрили небо (І. Гончаренко); Діти повилазили на тин і обсіли його, неначе горобці (І. Нечуй-Левицький); До мене й муха не пристає, а вас так і обсипають (М. Номис); Всипали двір голодуючі люди (П. Грабовський); Бджоли обліплювали роями її [гречки] цвіти (Лесь Мартович); Денце макітри облипли мухи, наче насіли на щось солодке (М. Коцюбинський); Юрмилися навколо козаки, облипали кобзаря (З. Тулуб).