-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | обсіва́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обсіва́ймо |
| 2 особа | обсіва́й | обсіва́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обсіва́тиму | обсіва́тимемо, обсіва́тимем |
| 2 особа | обсіва́тимеш | обсіва́тимете |
| 3 особа | обсіва́тиме | обсіва́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обсіва́ю | обсіва́ємо, обсіва́єм |
| 2 особа | обсіва́єш | обсіва́єте |
| 3 особа | обсіва́є | обсіва́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| обсіва́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обсіва́в | обсіва́ли |
| жін. р. | обсіва́ла |
| сер. р. | обсіва́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| обсіва́вши |
Словник синонімів
СІ́ЯТИ (кидати зерно, насіння у землю), ЗАСІВА́ТИ, ЗАСІ́ЮВАТИ, ПІДСІВА́ТИ, ПІДСІ́ЮВАТИ (сіяти додатково по рідких сходах або іншій культурі); ВИСІВА́ТИ, ВИСІ́ЮВАТИ (сіяти що-небудь повністю або в певній кількості); ОБСІВА́ТИ, ОБСІ́ЮВАТИ (яку-небудь ділянку землі). - Док.: посі́яти, засі́яти, підсі́яти, ви́сіяти, обсі́яти. Ще в березні він висівав насіння в горщечки і щодня піклувався про майбутні сходи (О. Донченко); Швидко час настане ярину засівати (Панас Мирний).
СИ́ПАТИ чим і без додатка (кидати щось сипке, дрібне кудись, на когось, щось), ТРУСИ́ТИ, СІ́ЯТИ, ПОСИПА́ТИ (зерном при деяких народних обрядах); ОБСІВА́ТИ, ОБСІ́ЮВАТИ (молодих та гостей на весіллі сумішшю вівса, пряників, горіхів і т. ін.). - Док.: обси́пати, оси́пати, потруси́ти, поси́пати, обсі́яти. Вітер вив і сипав холодним дощем і не менш холодними солоними бризками (З. Тулуб); Дум’ячиха.., забираючи пригорщами овес, обсіяла ним насамперед обоє молодих (І. Франко).
УКРИВА́ТИ [ВКРИВА́ТИ] (про велику кількість кого-, чого-небудь - з’являючись десь або рухаючись в одне місце, скупчуючись, щільно розміщатися на чомусь, навколо когось, чогось), ПОКРИВА́ТИ, ОБСІДА́ТИ [ОСІДА́ТИ рідше], ОБСИПА́ТИ, УСИПА́ТИ [ВСИПА́ТИ], ОБЛІ́ПЛЮВАТИ, ОБЛИПА́ТИ, ОПАДАТИ, ОБСІВА́ТИ, ОБСІ́ЮВАТИ. - Док.: укри́ти [вкри́ти], покри́ти, обсі́сти [осі́сти], обси́пати, уси́пати [вси́пати], обліпи́ти, обли́пнути, обсі́яти. - Люди весь плац укрили. Куди не поглянь - старі або малі (М. Стельмах); Мирні зорі все покрили небо (І. Гончаренко); Діти повилазили на тин і обсіли його, неначе горобці (І. Нечуй-Левицький); До мене й муха не пристає, а вас так і обсипають (М. Номис); Всипали двір голодуючі люди (П. Грабовський); Бджоли обліплювали роями її [гречки] цвіти (Лесь Мартович); Денце макітри облипли мухи, наче насіли на щось солодке (М. Коцюбинський); Юрмилися навколо козаки, облипали кобзаря (З. Тулуб).