-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | обстрига́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обстрига́ймо |
| 2 особа | обстрига́й | обстрига́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обстрига́тиму | обстрига́тимемо, обстрига́тимем |
| 2 особа | обстрига́тимеш | обстрига́тимете |
| 3 особа | обстрига́тиме | обстрига́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обстрига́ю | обстрига́ємо, обстрига́єм |
| 2 особа | обстрига́єш | обстрига́єте |
| 3 особа | обстрига́є | обстрига́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| обстрига́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обстрига́в | обстрига́ли |
| жін. р. | обстрига́ла |
| сер. р. | обстрига́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| обстрига́вши |
Словник синонімів
СТРИ́ГТИ (ножицями, машинкою і т. ін. зрізувати або підрізувати - волосся, вовну тощо), ОБСТРИГА́ТИ, ОСТРИГА́ТИ, ПОСТРИГА́ТИ, ЧИКРИ́ЖИТИ фам.; ПІДСТРИГА́ТИ, ПІДРІЗА́ТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ, ПІДТИНА́ТИ розм. (укорочувати, відрізуючи кінці); СКУ́БТИ, ОБСКУБАТИ розм., ОБСКУБУВАТИ розм. (невміло або необережно стригти). - Док.: постри́гти, обстри́гти, остри́гти, обчикри́жити, підстри́гти, підрі́зати, підітну́ти, підтя́ти, обску́бти, обкарна́ти (дуже укоротити). Чиїй тільки дитині не стригла вона ножицями голівку на річницю з дня народження (Григорій Тютюнник); Постригли всіх підряд. Машинками, наголо, як тифозних (О. Гончар); Був він у одному селі попом, а потім.. зняв рясу, обчикрижив косу та й дмухнув до кримінального розшуку за співробітника (В. Еллан); Образ святого Миколая також був схожий на діда, особливо, коли дід часом підстригав собі бороду (О. Довженко); Коли вони [вуса] вже геть-то надокучали йому, зараз хапав ножиці і підтинав їх спересердя як можна вище (І. Нечуй-Левицький).