-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | обсто́ювати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обсто́юймо |
| 2 особа | обсто́юй | обсто́юйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обсто́юватиму | обсто́юватимемо, обсто́юватимем |
| 2 особа | обсто́юватимеш | обсто́юватимете |
| 3 особа | обсто́юватиме | обсто́юватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обсто́юю | обсто́юємо, обсто́юєм |
| 2 особа | обсто́юєш | обсто́юєте |
| 3 особа | обсто́ює | обсто́юють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| обсто́юючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обсто́ював | обсто́ювали |
| жін. р. | обсто́ювала |
| сер. р. | обсто́ювало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| обсто́юваний |
| Безособова форма |
| обсто́ювано |
| Дієприслівник |
| обсто́ювавши |
Словник синонімів
ЗАХИЩА́ТИ кого, що (від нападу, удару, ворожих, небезпечних дій і т. ін.), ОБОРОНЯ́ТИ, БОРОНИ́ТИ, ВІДБОРОНЯ́ТИ, УБЕЗПЕ́ЧУВАТИ [ВБЕЗПЕ́ЧУВАТИ], УБЕРІГА́ТИ [ВБЕРІГА́ТИ], ОБСТАВА́ТИ, ВІДСТО́ЮВАТИ, ОБСТО́ЮВАТИ, СТОЯ́ТИ за кого-що, УСТУПА́ТИСЯ [ВСТУПА́ТИСЯ] за кого-що, ЗАСТУПА́ТИ розм., ЗАБОРОНЯ́ТИ заст., ЗБОРОНЯ́ТИ заст., КРИ́ТИ заст. - Док.: захисти́ти, оборони́ти, уборони́ти [вборони́ти] рідко відборони́ти, убезпе́чити [вбезпе́чити], уберегти́ [вберегти́], обста́ти, відсто́яти, обсто́яти, посто́яти, уступи́тися [вступи́тися], заступи́ти, заборони́ти, зборони́ти. - Стратегічне завдання полягає в тому, щоб захищати Одесу (В. Кучер); - Я маю своє військо й зараз таки стану обороняти свої маєтності (І. Нечуй-Левицький); Слава тому, хто боронить Вітчизну тут, у тилу (В. Сосюра); - А пам’ятаєте вчительку в Каховці, що ви її від стражників на пристані відбороняли? (О. Гончар); Вона із зброєю в руках відстоюватиме честь і незалежність своєї Батьківщини (В. Кучер); Я землю свою Обстоював серцем юнацьким в бою (М. Стельмах); Наш народ завжди стоїть за мир (П. Воронько); - Хлопці, вступіться! - верескнула дівчина, ховаючись за плечі Громійчука і Василька (І. Волошин); Ну, то рушаймо, люди, святу правду заступити (П. Панч); Я знов став добрим сином, працював за трьох і заборонив від нужди матір з сестрою (О. Стороженко); Потім загримало відкись: "Гаттоне! Бог проти тебе - ніхто не збороне" (П. Грабовський); Розпуджено ґвалтом недолі орлів, Що люд од напасників крили (М. Старицький). - Пор. 1. охороня́ти.
НАПОЛЯГА́ТИ на чому, з інфін. і без додатка (наполегливо вимагати, добиватися від кого-небудь виконання чогось), НАСТО́ЮВАТИ, ОБСТО́ЮВАТИ що, ОБСТАВА́ТИ при чому, за чим, зах. (відкидаючи заперечення, добиватися визнання, виконання чого-небудь). - Док.: наполягти́, насто́яти, обсто́яти, обста́ти. - Він людина добра, має м’яку вдачу, розчулюється завжди, не сміє наполягати, не сміє вимагати від вас (Є. Гуцало); - Ну, говори, говори! - настоював Мурко. - Поможу, не поможу, а бодай розважу твою тугу (І. Франко); Свого часу Павлик пропонував осісти комуною в Коломиї, Іван обстоював Дрогобич (П. Колесник). - Пор. 1. вимага́ти, 1. натиска́ти.