-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обсте́жувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обсте́жуймо
2 особа обсте́жуй обсте́жуйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обсте́жуватиму обсте́жуватимемо, обсте́жуватимем
2 особа обсте́жуватимеш обсте́жуватимете
3 особа обсте́жуватиме обсте́жуватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа обсте́жую обсте́жуємо, обсте́жуєм
2 особа обсте́жуєш обсте́жуєте
3 особа обсте́жує обсте́жують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обсте́жуючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обсте́жував обсте́жували
жін. р. обсте́жувала
сер. р. обсте́жувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обсте́жуваний
Безособова форма
обсте́жувано
Дієприслівник
обсте́жувавши

Словник синонімів

ОБСТЕ́ЖУВАТИ (ретельно ознайомлюватися з ким-, чим-небудь з метою перевірки, виявлення чогось, з’ясування стану, особливостей), ОБСЛІ́ДУВАТИ, ДОСЛІ́ДЖУВАТИ, ОГЛЯДА́ТИ[ОБГЛЯДА́ТИ], ОБДИВЛЯ́ТИСЯ, ПРОГЛЯДА́ТИрідше. - Док.: обсте́жити, обсліди́ти, досліди́ти, огля́нути[обгля́нути], огле́діти[обгле́діти]розм.обдиви́тися, проглянути. Кілька днів Головатий ретельно обстежував своє господарство, вникаючи в усі дрібниці (С. Добровольський); Вихователька, крекчучи, ступила на ослінчик і почала обслідувати, чому ж таки погасла лампадка (О. Донченко); Шторм не дозволив проміряти дно навколо острова і досліджувати його узбережжя (З. Тулуб); Олійниченко знайшов біля великої комори, що перша зайнялася, сірники, розсипані в кущах... Гордій обглядів місце (Б. Грінченко); Тихович розставив робітників, загадав, які кущі обдивлятися, і покликав цигана (М. Коцюбинський); З вікна Панько проглядав три сторони. Хто минає подвір’я - бачить. Хто під’їжджає до кооперації бричкою - бачить (О. Підсуха). - Пор. перевіря́ти.
ОГЛЯДА́ТИ (визначати стан здоров’я, характер захворювання), ОБСТЕ́ЖУВАТИ, ДИВИ́ТИСЯрідше. - Док.: огля́нути, обсте́жити, подиви́тися. Тимка оглядала молоденька, затягнута в білий халатик дівчина. Вона послухала його трубкою (Григорій Тютюнник); Замполіт наказав.. уважно обстежити здоров’я своїх юних лейтенантиків (О. Гончар); Вчора дивились моє серце і замалювали його в рентгенівському знімку (М. Коцюбинський).
ПЕРЕВІРЯ́ТИ (з’ясовувати правильність, точність, придатність і т. ін. чогось; розпитувати кого-небудь з метою з’ясування певних якостей, знань тощо), ПОВІРЯ́ТИ[ПОВІ́РЮВАТИ]рідше; ВИВІРЯ́ТИ (ретельно з метою встановлення точності, наявності, відповідності); ЗВІРЯ́ТИ (зіставляючи між собою, з чимсь). - Док.: переві́рити, пові́рити, ви́вірити, зві́рити. Сам гетьман перевіряв іржаві, але міцні ґрати на віконних отворах (І. Ле); Екзамен робив сам митрополит, повіряючи екзамен по всіх науках разом (І. Нечуй-Левицький); - Пальто підстелю під себе, а плащем накриюся зверху. Я його дуже добре вивірив: він справді не пропускає води (І. Сенченко); Секретар дивився в папери перед собою, очевидно, звіряв розповідь Стахурського з автобіографією самої Марії (Ю. Смолич). - Пор. екзаменува́ти, 1. обсте́жувати.