-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обстава́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обстава́ймо
2 особа обстава́й обстава́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обстава́тиму обстава́тимемо, обстава́тимем
2 особа обстава́тимеш обстава́тимете
3 особа обстава́тиме обстава́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа обстаю́ обстаємо́, обстає́м
2 особа обстає́ш обстаєте́
3 особа обстає́ обстаю́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обстаючи́
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обстава́в обстава́ли
жін. р. обстава́ла
сер. р. обстава́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
обстава́вши

Словник синонімів

ЗАХИЩА́ТИкого, що (від нападу, удару, ворожих, небезпечних дій і т. ін.), ОБОРОНЯ́ТИ, БОРОНИ́ТИ, ВІДБОРОНЯ́ТИ, УБЕЗПЕ́ЧУВАТИ[ВБЕЗПЕ́ЧУВАТИ], УБЕРІГА́ТИ[ВБЕРІГА́ТИ], ОБСТАВА́ТИ, ВІДСТО́ЮВАТИ, ОБСТО́ЮВАТИ, СТОЯ́ТИза кого-що,УСТУПА́ТИСЯ[ВСТУПА́ТИСЯ]за кого-що, ЗАСТУПА́ТИрозм., ЗАБОРОНЯ́ТИзаст., ЗБОРОНЯ́ТИзаст., КРИ́ТИзаст. - Док.: захисти́ти, оборони́ти, уборони́ти[вборони́ти]рідковідборони́ти, убезпе́чити[вбезпе́чити], уберегти́[вберегти́], обста́ти, відсто́яти, обсто́яти, посто́яти, уступи́тися[вступи́тися], заступи́ти, заборони́ти, зборони́ти. - Стратегічне завдання полягає в тому, щоб захищати Одесу (В. Кучер); - Я маю своє військо й зараз таки стану обороняти свої маєтності (І. Нечуй-Левицький); Слава тому, хто боронить Вітчизну тут, у тилу (В. Сосюра); - А пам’ятаєте вчительку в Каховці, що ви її від стражників на пристані відбороняли? (О. Гончар); Вона із зброєю в руках відстоюватиме честь і незалежність своєї Батьківщини (В. Кучер); Я землю свою Обстоював серцем юнацьким в бою (М. Стельмах); Наш народ завжди стоїть за мир (П. Воронько); - Хлопці, вступіться! - верескнула дівчина, ховаючись за плечі Громійчука і Василька (І. Волошин); Ну, то рушаймо, люди, святу правду заступити (П. Панч); Я знов став добрим сином, працював за трьох і заборонив від нужди матір з сестрою (О. Стороженко); Потім загримало відкись: "Гаттоне! Бог проти тебе - ніхто не збороне" (П. Грабовський); Розпуджено ґвалтом недолі орлів, Що люд од напасників крили (М. Старицький). - Пор. 1. охороня́ти.
НАПОЛЯГА́ТИна чому, з інфін. і без додатка (наполегливо вимагати, добиватися від кого-небудь виконання чогось), НАСТО́ЮВАТИ, ОБСТО́ЮВАТИщо,ОБСТАВА́ТИпри чому, за чим, зах. (відкидаючи заперечення, добиватися визнання, виконання чого-небудь). - Док.: наполягти́, насто́яти, обсто́яти, обста́ти. - Він людина добра, має м’яку вдачу, розчулюється завжди, не сміє наполягати, не сміє вимагати від вас (Є. Гуцало); - Ну, говори, говори! - настоював Мурко. - Поможу, не поможу, а бодай розважу твою тугу (І. Франко); Свого часу Павлик пропонував осісти комуною в Коломиї, Іван обстоював Дрогобич (П. Колесник). - Пор. 1. вимага́ти, 1. натиска́ти.
ОТОЧИ́ТИ (розташуватися, зайняти місце навколо кого-, чого-небудь), ОБСТУПИ́ТИ[ОСТУПИ́ТИ], ОПА́СТИ[ОБПА́СТИ], ОБТО́ВПИТИрозм.,ОБСТА́ТИрозм.,ОБСИ́ПАТИ[ОСИ́ПАТИ]рідше,ОКО́ЛИТИрідко,ОБЛІПИ́ТИпідсил. розм.,ОБЛИ́ПНУТИпідсил. розм.,ОБЛЯГТИ́підсил. розм.,ОБСІ́СТИпідсил. розм., ОБЛИ́ТИпідсил. розм.,ОБІЛЛЯ́ТИпідсил. розм.; ОБСКО́ЧИТИрозм.,ОБАРА́НИТИрозм. (швидко і раптово). - Недок.: ото́чувати, оточа́тирідкообступа́ти[оступа́ти], опада́ти[обпада́ти], обстава́ти, обсипа́ти[осипа́ти], обсипувати[оси́пувати]рідкооблі́плювати, облипа́ти, облипнути, обляга́ти, обсіда́ти, облива́ти. Танкісти і дівчата оточили молодих (О. Довженко); Кілька колгоспників обступили новеньку машину (Г. Епік); Він був середній на зріст і завжди дивувався, коли велетні сини оступали його, мов бір (Ю. Яновський); Собаки обпали робітників, сікалися до ніг (І. Франко); Вся увага на двері, за якими засідає комісія, всі поглядами на того, хто виходить звідти. Коли вийде, одразу обтовплять його (О. Гончар); Деякі вже обстали купу дівчат навкруги і жартували (І. Нечуй-Левицький); - Діти! - звернувся він до табунця босої простоголової дітвори, що вже встигла околити й дівку, і повозку (Л. Яновська); Дівчата, що обліпили акордеоніста,.. співали весільної (М. Руденко); Контору відкривають аж в дев’ятій ранком, але ми вже облягли її від сьомої (Мирослав Ірчан); Треба нам не прогавити князя. Бо як обсядуть його, тоді не проб’єшся й слово мовити (П. Загребельний); В кошарі його обливало ціле море овець (М. Коцюбинський); Антін Андрійович по-молодецькому скочив з коня, і його мов зграя гавенят, миттю обаранили діти (С. Добровольський).
ОТО́ЧУВАТИ (про ліс, дерева, будівлі і т. ін. - міститися навколо чого-небудь), ОПЕРІ́ЗУВАТИ[ОБПЕРІ́ЗУВАТИрідше], ОБХО́ПЛЮВАТИ[ОХО́ПЛЮВАТИ], ОБСТУПА́ТИ[ОСТУПА́ТИрозм.], ОСЯГА́ТИ, ОБСТАВА́ТИ, ОПОВИВА́ТИ, ОБЛЯГА́ТИ, ОБВИВА́ТИ, ОБВО́ДИТИ, ОБІЙМА́ТИ, ОТОЧА́ТИрідше; ОБГИНА́ТИ[ОГИНА́ТИ] (перев. півколом); ОБНИ́ЗУВАТИ (бути розміщеним навколо чогось рядками); ОПОЯ́СУВАТИрідше (у вигляді смуги); ОГОРО́ДЖУВАТИрідше, ОБДАВА́ТИдіал. - Док.: оточи́ти, опереза́ти[обпереза́ти], обхопи́ти[охопи́ти], обступи́ти[оступи́ти], осягну́ти[осягти́], обста́ти, опови́ти, облягти́, обви́ти, обве́сти, обійня́ти, обігну́ти, обниза́ти, опоясати, огороди́ти, обда́ти. Старі дуби оточували галявину (О. Донченко); Москву оперізують світлі житлові масиви, кожний з яких - сучасне місто середньої величини (з газети); Вузьку стягу мужицької землі з трьох боків обхоплювала панська (Б. Грінченко); Сам [Чохов] пішов шукати воду. Він знайшов її у тихій заводі, яку зі всіх боків обступали комиші (Григорій Тютюнник); Маленьку хату оступили кругом високі ясени (С. Васильченко); Їдем лісом, нас ліс Мов наметом осяга (П. Грабовський); Тече струмок в своїм багнистім ложі.Його обстали берестки малі (М. Бажан); Ліс темними крилами своїми озеро оповив (І. Волошин); Сумні млини облягли широкий майдан (Панас Мирний); Висока кам’яна стіна обвивала сад; Фруктовий садок обіймав палац з півночі (Ю. Смолич); Від ріки, що широким луком обгинала місто з двох боків, тягло вогким холодом (І. Франко); Обнизали вони [хатки] кругом низкою глибоку долину (І. Нечуй-Левицький); Сотні тисяч москвичів [захищаючи Москву від фашистських загарбників] цілодобово працювали на будівництві оборонних рубежів, що опоясували столицю (з журналу); Пробігла [Люба] біля верб, що живою рамкою огороджували лісове подвір’я (М. Стельмах); Високо.. випинається Рарив. Його обдає темно-зелений ліс (О. Кобилянська).
ОХО́ПЛЮВАТИкого, що (про думки, почуття, настрій, стан - повністю підкоряти чию-небудь свідомість, поглинати всю істоту), ОВОЛОДІВА́ТИким, ЗАВОЛОДІВА́ТИким, ОПАНО́ВУВАТИкого, що, ким, чим,ОБХО́ПЛЮВАТИкого, що, ОБІЙМА́ТИкого, що, ОБНІМА́ТИкого, що, ПЕРЕЙМА́ТИкого, що, ЗАХО́ПЛЮВАТИкого, БРА́ТИкого і без додатка, ЗАБИРА́ТИкого і без додатка, розм.; СПО́ВНЮВАТИ[СПОВНЯ́ТИ]кого, що, НАПО́ВНЮВАТИ[НАПОВНЯ́ТИ] кого, що, ЗАПО́ВНЮВАТИ[ЗАПОВНЯ́ТИ]що (перев. із сл. серце, душа); ОПАДА́ТИкого, ОСІДА́ТИкого, ЗАПОЛО́НЮВАТИ[ЗАПОЛОНЯ́ТИ]кого, що, ПОЛОНИ́ТИкого, що, НАЛЯГА́ТИна кого-що, ОБСТУПА́ТИкого, що, ОБСТАВА́ТИкого, що, ОКРИВА́ТИкого, що, ПОСІДА́ТИкого, що, ОБСІДА́ТИкого, що, розм., ОБЛЯГА́ТИкого, що, розм., НАСІДА́ТИна кого-що, розм., НАПОСІДА́ТИна кого-що, кого, що, розм., НАПОСІДА́ТИСЯна кого-що, розм., НАПОЛЯГА́ТИна кого-що, розм.,НАПОВЗА́ТИна кого-що і без додатка, розм. (перев. про сумні думки, почуття - гнітити); ПЕРЕПОВНЯ́ТИ[ПЕРЕПО́ВНЮВАТИ]кого, що, РОЗПИРА́ТИкого, що, РОЗПИНА́ТИкого, що (про почуття, переживання - виповнювати душу вщерть); НАЛІТА́ТИна кого, НАПЛИВА́ТИна кого-що, НАРИНА́ТИна кого і без додатка, НАХО́ДИТИна кого, розм., НАПАДА́ТИна кого, діал. кого, ПОЙМА́ТИкого, ПОНІМА́ТИкого, розм., НАКО́ЧУВАТИСЯна кого-що, розм., ПРИСТУПА́ТИдо кого-чого, розм.,ОШИБА́ТИкого, діал. (про думки, почуття, настрій, стан - раптово з’являючись, поглинати); ОБДАВА́ТИкого, що, ОБВІВА́ТИ[ОБВІ́ЮВАТИ]кого (про настрій, відчуття - раптово виникати під впливом чого-небудь);ПРОНИ́ЗУВАТИкого, що, розм., ПРОЙМА́ТИкого, що, розм., ПРОБИРА́ТИкого, ПРОХО́ПЛЮВАТИкого, що (відчуватися глибоко або протягом короткого часу); ОБГОРТА́ТИ[ОГОРТА́ТИ]кого, що,ОПОВИВА́ТИкого, що, ОБВИВА́ТИкого, що, ОБКУ́ТУВАТИ[ОКУ́ТУВАТИ]кого, що, ПОВИВА́ТИкого, СПОВИВА́ТИкого, ОБВОЛІКА́ТИкого, що (про почуття, фізичний стан - поступово підкоряти чию-небудь свідомість, поглинати всю істоту); ДОЛА́ТИкого, СКОРЯ́ТИкого, ЗМАГА́ТИкого, розм. (перев. про фізичний стан). - Док.: охопи́ти, оволоді́ти, заволоді́ти, опанува́ти, обхопи́ти, обійня́ти, обня́ти, перейня́ти, захопи́ти, взя́ти[узя́ти], забра́ти, спо́внити, напо́внити, запо́внити, опа́сти, осі́сти, заполони́ти, налягти́, обступи́ти, обста́ти, окри́ти, посі́сти, обсі́сти, облягти́, насі́сти, напосі́сти, напосі́стися, наполягти́, наповзти́, перепо́внити, розпе́рти, розіпну́ти, розп’ясти[розіп’я́сти́], налеті́ти, нали́нути, наплисти́[напливти́], напли́нути, нари́нути, найти́, напа́сти, пойня́ти, поня́ти, накоти́тися, приступи́ти, обда́ти, обві́яти, прониза́ти, пройня́ти, пробра́ти, прохопи́ти, обгорну́ти[огорну́ти], опови́ти, обви́ти, обку́тати[оку́тати], пови́ти, спови́ти, обволокти́, здола́ти, подола́ти, скори́ти, змогти́. Сон тікав, і якась тривога і недобре передчуття все більше і більше охоплювали її (Григорій Тютюнник); Нові думки і нова радість оволодівають ним (Д. Ткач); Керманичами, бачу, заволодіває неспокій (Г. Хоткевич); Дивний настрій починає опановувати мене під гомін чужої мови (С. Васильченко); Якесь давнє-давнє почування любе знов обхоплювало його (Б. Грінченко); Терпко-радісне відчуття ранку життєвого, його безконечності обіймає, бадьорить Яреська (О. Гончар); Думки одна одної неспокійніші обнімали його (Панас Мирний); Невимовне хвилювання переймало Марію (Ю. Смолич); Радість потроху захоплювала Данила (О. Копиленко); Досада брала Гната, що він не похопиться бистрим словом, як Петро (М. Коцюбинський); Наглий страх женця забрав (П. Грабовський); Спогади милі, кохані Сповнюють душу мою (О. Олесь); Радісне хвилювання наповнювало її змучене серце (А. Шиян); Якесь крихке, нетривке щастя заповнювало її серце (М. Тарновський); Усіх опав переляк (П. Панч); Велика туга осіла мою душу (Т. Шевченко); На якийсь час думка про цигарку заполонює мене всього (І. Багмут); Мені дивно, що я усе помічаю, хоч горе забрало мене цілком, полонило (М. Коцюбинський); Здогади, сумніви, мов осінній туман, налягають, обкутують його (М. Стельмах); Така журба обступила душу (О. Гуреїв); Обстала хлопця смута й гірке передчуття біди (С. Воскрекасенко); Окриває його важка туга; обгортають голову чорні думки (Панас Мирний); Думки посідали Зінька, не давали йому впокою, гнітили йому серце (Б. Грінченко); Не раз думки мене тривожні обсідали, Що зброю нікому на світі залишить (переклад М. Рильського); Тимко.. задирав голову, проводжав даленіючі косинці журавлів, і тихий смуток облягав його серце (Григорій Тютюнник); Навіть на здорові душі Сум і туга насіда (І. Франко); Захара напосідали тривожні думи (К. Гордієнко); Деколи напосідалися на нього страшні і нічим не виправдані підозри і ревнощі (Григорій Тютюнник); Якісь важкі думи наполягають на неї (І. Нечуй-Левицький); Лежить і думає Тамара. Темною хмарою наповзають важкі думи (А. Хижняк); Невимовне щастя буття переповнює серце Петрові (А. Головко); Злість розпирала його, клекотіла в грудях (І. Цюпа); І злість мене бере, та й цікавість розпинає (Остап Вишня); Цілий рій гадок і питань... налітав в його голову (І. Франко); Сум налине на хвилинку й полинний трунок в серце розіллє (Н. Забіла); Напливали здогади на душу й мучили (О. Кобилянська); Несподівано наринули спогади. Згадав своє безрадісне дитинство (В. Гжицький); Часом находила на неї меланхолійна злість (І. Ле); Її кожен раз страх нападав, як тілько зачинало грюкотіти (Панас Мирний); Холодов кидав грубі, суворі слова і, відчуваючи, як гнів поймає його, мов страшна, запаморочлива мана, намагався тамувати в собі цю хвилю почуттів (Л. Дмитерко); Уростав з того визнаття гнів його на Галю, понімав його душу (Марко Вовчок); Туга накочується на нього раптово, несподівано після симфонічних концертів у заводському клубі, на які мало хто ходить із робітничої молоді (О. Сизоненко); Стала приступать їй до серця досада (Леся Українка); Страх мене ошибав, про таке думаючи (Ганна Барвінок); І од власних згуків обдає його гарячим жахом (С. Васильченко); З узгір’я за селом розкинулося звичне і разом несподіване видовисько, що обурило, обвіяло людей гнівом (К. Гордієнко); І горда мисль пронизує мене: Так, ми мости будуємо у світі (М. Рильський); Ніколи ще не проймав її такий пекучий сором. Так ганебно розгубитися при першому ж випробуванні (Ю. Шовкопляс); Земля дрижить, гілля тріщить, рев, крик та писк по лісі, аж страх пробирає (І. Франко); Всі почуття її на мить завмерли, отупіли, щоб по хвилинній закляклості прохопити всю її істоту непереносно гострим болем (З. Тулуб); Огортає її серце якась утіха, якась весела надія душу гріє (Панас Мирний); Чорні думки оповивали молоду Лукину: одна думка сумна, а друга сумніша (І. Нечуй-Левицький); [Тетяна:] Навимовним якимсь щастям її обвиває, коли говорить він до тебе з ласкою!.. (І. Карпенко-Карий); Солодке, глибоке, безмежне потерпання - воно вже повивало мене цілого (Ю. Смолич); Дивні якісь радощі - не то сон, не то дрімота - сповивають його душу (Панас Мирний); Важка, незнана досі млость обволікла його тіло (І. Багмут); Буйко замислюється. Втома долає його (Я. Баш); Його скорив кам’яний сон (Я. Галан); Видко, втома починає і його змагати (Леся Українка).