ВИ́СМІЯТИ (піддати когось, щось насмішці, критиці), ОСМІЯ́ТИ[ОБСМІЯ́ТИ], НАСМІЯ́ТИСЯ, ПОСМІЯ́ТИСЯз кого-чого, рідше - над ким-, чим,ЗАСМІЯ́ТИрозм.,ОСМІШИ́ТИдіал. - Недок.: висмі́ювати, осмі́ювати[обсмі́ювати], осмі́шувати. Вони [козаки] зразу ж почали вигукувати, хто що прирозумів, намагаючись якнайдошкульніше висміяти противників (П. Панч); Сиди ж один, поки надія Одурить дурня, осміє... Морозом очі окує (Т. Шевченко); Нехай вибачить, я не хотіла його вразити, ні насміятися над його вірою, коли то вже віра (Леся Українка); О Боже мій милий! Пошли ж ти їй долю, - вона молоденька; Бо люде чужії її засміють (Т. Шевченко). - Пор. насміха́тися.