-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обсми́кувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обсми́куймо
2 особа обсми́куй обсми́куйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обсми́куватиму обсми́куватимемо, обсми́куватимем
2 особа обсми́куватимеш обсми́куватимете
3 особа обсми́куватиме обсми́куватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа обсми́кую обсми́куємо, обсми́куєм
2 особа обсми́куєш обсми́куєте
3 особа обсми́кує обсми́кують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обсми́куючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обсми́кував обсми́кували
жін. р. обсми́кувала
сер. р. обсми́кувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обсми́куваний
Безособова форма
обсми́кувано
Дієприслівник
обсми́кувавши

Словник синонімів

ОБСМИ́КУВАТИ[ОСМИ́КУВАТИ] (поправляти верхній одяг, смикаючи донизу з усіх боків), ОБТЯГА́ТИ, ОБТЯ́ГУВАТИ, ОБЩИ́ПУВАТИрозм. - Док.: обсми́кати[осми́кати], обсмикнути, обтягти́, обтягну́ти, общипа́ти. Сергій.. обсмикував гімнастьорку, поправляв пілотку:Мелашка.. осмикувала легкий малиновий кунтуш, витирала ганчірками порох на шаблі (І. Ле); Марія обтягувала на собі спідницю, поправляла рясні фалди (І. Нечуй-Левицький); Уперше це вона нарядилась в неї [спідницю] і цілий день виходила.. по улиці, общипуючи ту спідницю кругом себе (Панас Мирний).
ОСА́ДЖУВАТИ (змушувати кого-небудь замовкнути, утриматися від якихось дій, вчинків, роблячи зауваження, докоряючи), ОСМИ́КУВАТИ[ОБСМИ́КУВАТИ], ОСІКА́ТИ, ПРИСА́ДЖУВАТИ, ОСАДЖА́ТИрідше; ОБРИВА́ТИрозм.,ОБРІЗА́ТИрозм., ОБРІ́ЗУВАТИрозм. (перев. про розмову). - Док.: осади́ти, осмикну́ти[обсмикну́ти], осікти́, присади́ти, обірва́ти, обрі́зати. Своїм владним тоном він, здається, таки осадив цю нахабу (О. Гончар); - Не лізь поперед батька в пекло, - осмикували чоловіка (М. Стельмах); - Прохаю не втручатися більше в мої справи, - осікла вона мене (Л. Яновська); "Королівна", не дослухавши моїх слів, зразу присадила мене (С. Васильченко); - Годі, Вікторе! Дурниці плетеш.. - сердито обриває його Маринка (В. Речмедін).