ОБСМИ́КУВАТИ[ОСМИ́КУВАТИ] (поправляти верхній одяг, смикаючи донизу з усіх боків), ОБТЯГА́ТИ, ОБТЯ́ГУВАТИ, ОБЩИ́ПУВАТИрозм. - Док.: обсми́кати[осми́кати], обсмикнути, обтягти́, обтягну́ти, общипа́ти. Сергій.. обсмикував гімнастьорку, поправляв пілотку:Мелашка.. осмикувала легкий малиновий кунтуш, витирала ганчірками порох на шаблі (І. Ле); Марія обтягувала на собі спідницю, поправляла рясні фалди (І. Нечуй-Левицький); Уперше це вона нарядилась в неї [спідницю] і цілий день виходила.. по улиці, общипуючи ту спідницю кругом себе (Панас Мирний).

ОСА́ДЖУВАТИ (змушувати кого-небудь замовкнути, утриматися від якихось дій, вчинків, роблячи зауваження, докоряючи), ОСМИ́КУВАТИ[ОБСМИ́КУВАТИ], ОСІКА́ТИ, ПРИСА́ДЖУВАТИ, ОСАДЖА́ТИрідше; ОБРИВА́ТИрозм.,ОБРІЗА́ТИрозм., ОБРІ́ЗУВАТИрозм. (перев. про розмову). - Док.: осади́ти, осмикну́ти[обсмикну́ти], осікти́, присади́ти, обірва́ти, обрі́зати. Своїм владним тоном він, здається, таки осадив цю нахабу (О. Гончар); - Не лізь поперед батька в пекло, - осмикували чоловіка (М. Стельмах); - Прохаю не втручатися більше в мої справи, - осікла вона мене (Л. Яновська); "Королівна", не дослухавши моїх слів, зразу присадила мене (С. Васильченко); - Годі, Вікторе! Дурниці плетеш.. - сердито обриває його Маринка (В. Речмедін).