ОБПАЛИ́ТИ[ОПАЛИ́ТИ] (про вогонь - пошкодити поверхню або краї чого-небудь), ОБСМАЛИ́ТИ[ОСМАЛИ́ТИ], ПРИПАЛИ́ТИ, ОБВУ́ГЛИТИпідсил. - Недок.: обпа́лювати[опа́лювати], обсма́лювати[осма́лювати], припа́лювати, обву́глювати. Тоді вже всюди став [Вогонь] палати і братика не пожалів: І обпалив його [Гайок], і обсмалив (Л. Глібов); Нічні метелики кружляли над шестирожковим шандалом, осмалюючи крильця (П. Кочура); Вогонь Проїв йому [бійцю] обличчя, груди, очі, Обвуглив тіло (Л. Первомайський).

ОБПА́ЛЮВАТИ[ОПА́ЛЮВАТИ] (робити засмаглим, шорстким шкіру обличчя, рук і т. ін. - про дію сонця, вітру), ПРИПА́ЛЮВАТИ, ОБСМА́ЛЮВАТИ[ОСМА́ЛЮВАТИ], ПРИСМА́ЖУВАТИрідше. - Док.: обпали́ти[опали́ти], припали́ти, обсмали́ти[осмали́ти], присма́жити. Хай спека обпалить. І злива оплаче. І стомлені руки заниють вві сні... Я - жниця довічна. Працюю терпляче (Л. Костенко); Холодний вітер опалював обличчя (О. Донченко); За перший день усіх обсмалило гаряче, з степовим вітерцем сонце (Д. Бедзик).

СМАЛИ́ТИ (очищати вогнем від щетини, решток пір’я), ОБСМА́ЛЮВАТИ, ПРИСМА́ЛЮВАТИ (частково, трохи). - Док.: обсмали́ти, посмали́ти, присмали́ти. Доведеться й свині глянуть на небо... - Як будуть смалити (М. Коцюбинський); Людмила обсмалила обидві принесені нею качки (П. Загребельний).