-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | обску́бувати |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обску́буймо |
| 2 особа | обску́буй | обску́буйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обску́буватиму | обску́буватимемо, обску́буватимем |
| 2 особа | обску́буватимеш | обску́буватимете |
| 3 особа | обску́буватиме | обску́буватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обску́бую | обску́буємо, обску́буєм |
| 2 особа | обску́буєш | обску́буєте |
| 3 особа | обску́бує | обску́бують |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| обску́буючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обску́бував | обску́бували |
| жін. р. | обску́бувала |
| сер. р. | обску́бувало |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| обску́буваний |
| Безособова форма |
| обску́бувано |
| Дієприслівник |
| обску́бувавши |
Словник синонімів
ОБІБРА́ТИ (хитрощами, обманом або силою привласнити чужі речі, гроші і т. ін.), ОБІКРА́СТИ, ПОГРАБУВА́ТИ підсил. розм., ОГРАБУВА́ТИ підсил. розм., ОБЧИ́СТИТИ підсил. розм., ОБДЕ́РТИ підсил. розм., ОБІДРА́ТИ підсил. розм., ОБЛУПИ́ТИ підсил. розм., ОБЛУ́ЩИТИ підсил. розм., ОБСКУБТИ́ розм., ОБСМОКТА́ТИ розм., ОКРА́СТИ поет. рідше, ОБГОЛИ́ТИ [ОГОЛИ́ТИ] розм., рідко, ОБЧУХРА́ТИ [ОЧУХРА́ТИ] розм., рідко. - Недок.: оббира́ти, обкрада́ти [обікрада́ти], грабува́ти, обчища́ти, обдира́ти, облу́плювати, облу́щувати, обску́бувати, обсмо́ктувати, окрада́ти, обго́лювати, обголя́ти [ого́лювати] [оголя́ти], обчу́хрувати [очу́хрувати]. Стануть люди обживатися, то Тихон дума усіх обібрати, щоб тільки самому розбагатіти (Г. Квітка-Основ’яненко); - Збіднів би ти, пане, аби лісовики залишились на місці? Оббираєш людей, як татари оббирали (М. Стельмах); - Хто ж вони, вуйку, скажи? - Ці вороги між нами, княжичу, вони обікрали землю нашу, взяли поля й ліси, ріки й озера і це вони миряться з хозарами й греками (С. Скляренко); Ростуть квіти, радіють люди, молодь весілля справляє, а тут раптом налетять безвірні [татари] та й усе надбане людом пограбують і спустошать (збірник "Легенди та перекази"); Як я їх [панотчиків] обчистив [граючи в карти], то вдав, буцім виходжу на двір на малу хвильку, але вже.. не вернув (Лесь Мартович); Асесори, ісправники Самі себе учать, - Багатого обдирають, А бідного мучать (пісня); Еге, Охріменко дурний: Пішов прохать у повітовий, Що обідрав його наш писар волосний (Є. Гребінка); Добре знав [Гвільєльміно], чий дім тоді облущив Гвідотто (переклад М. Лукаша); За панів, за капіталістів було так, що там, де заводили машини, то справді обскубували робочого (Г. Коцюба); Нехай не гуляє [ченець].., Людей поучає, Щоб брат брата не різали, Та не окрадали (Т. Шевченко); [Петро:] Радий, що обчухрав людей! Ах ти, пройдисвіт! (І. Карпенко-Карий). - Пор. 1. обікра́сти.
ОБРИВА́ТИ (зривати кругом, одне за одним по поверхні - про листя, гілля і т. ін.), ОБЧУ́ХРУВАТИ, ОБША́РПУВАТИ, ЧУХРА́ТИ, ШМО́РГАТИ розм., ОБШМО́РГУВАТИ розм., ОБШУГУВАТИ діал., ОБЧІ́МХУВАТИ діал.; ОБСКУ́БУВАТИ [ОБСКУБА́ТИ] (зривати щипками). - Док.: обірва́ти, обчухра́ти, обша́рпати, обшмо́ргати, шморгну́ти, шморгону́ти, обшуга́ти, обчімха́ти, обскубти́. Молодиця.. почала було обривати запашний цвіт [липи], та спинилася (А. Шиян); Старанно обчухрав [Терешко] дрібне гілля та висхле листя (Г. Епік); І кожен, вловивши гілку над собою, обшарпував затиснутою жменею листя її осіннє холодне (П. Тичина); - Він з дядьком Мусієм залишився в лісі. Гілля чухрають (А. Головко); Вирощують саджанці без пагонів потовщення, їх обшморгують у період утворення розетки листів (з журналу); Найдуть на тебе буйнії вітри.., Листя обшугають (Словник Б. Грінченка); Вона листя обчімхує, аж їй шкіра з долонів позлазила (І. Франко); Вона.. обскубувала зів’ялі листочки (Ірина Вільде).
ПА́ТРАТИ (очищати від пір’я забиту птицю), ОБПА́ТРЮВАТИ, СКУ́БТИ, СКУ́БАТИ, ОБСКУ́БУВАТИ [ОБСКУБА́ТИ], ОСКУБУВАТИ [ОСКУБАТИ], ОПА́ТРЮВАТИ рідше. - Док.: ви́патрати, попа́трати, обпа́трати, обску́бти, оску́бти розм. опа́трати. І, зручно усівшись на килимі трав, Він мовчки дрохву тую патрати став. Обпатрав її, обсмалив на димку... (І. Нехода); [Морозиха:] Візьми ж котра курей та поріж за хатою, а тоді вже й скубти! (М. Кропивницький); [Нестор:] Ви маєте тепер свої клопоти: кури різати... індики скубати (Ірина Вільде); Жменячиха думала, що сьогодні їй треба.. зарізати дві курки на весілля, обскубти і попатрати (М. Томчаній); Я затопила в печі, нагріла окропу, опатрала гуску (І. Нечуй-Левицький).
СТРИ́ГТИ (ножицями, машинкою і т. ін. зрізувати або підрізувати - волосся, вовну тощо), ОБСТРИГА́ТИ, ОСТРИГА́ТИ, ПОСТРИГА́ТИ, ЧИКРИ́ЖИТИ фам.; ПІДСТРИГА́ТИ, ПІДРІЗА́ТИ, ПІДРІ́ЗУВАТИ, ПІДТИНА́ТИ розм. (укорочувати, відрізуючи кінці); СКУ́БТИ, ОБСКУБАТИ розм., ОБСКУБУВАТИ розм. (невміло або необережно стригти). - Док.: постри́гти, обстри́гти, остри́гти, обчикри́жити, підстри́гти, підрі́зати, підітну́ти, підтя́ти, обску́бти, обкарна́ти (дуже укоротити). Чиїй тільки дитині не стригла вона ножицями голівку на річницю з дня народження (Григорій Тютюнник); Постригли всіх підряд. Машинками, наголо, як тифозних (О. Гончар); Був він у одному селі попом, а потім.. зняв рясу, обчикрижив косу та й дмухнув до кримінального розшуку за співробітника (В. Еллан); Образ святого Миколая також був схожий на діда, особливо, коли дід часом підстригав собі бороду (О. Довженко); Коли вони [вуса] вже геть-то надокучали йому, зараз хапав ножиці і підтинав їх спересердя як можна вище (І. Нечуй-Левицький).