-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обси́пати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обси́пмо
2 особа обси́п обси́пте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обси́плю обси́племо, обси́плем
2 особа обси́плеш обси́плете
3 особа обси́пле обси́плють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обси́пав обси́пали
жін.р. обси́пала
сер.р. обси́пало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обси́паний
Безособова форма
обси́пано
Дієприслівник
обси́павши

Словник синонімів

ОТОЧИ́ТИ (розташуватися, зайняти місце навколо кого-, чого-небудь), ОБСТУПИ́ТИ[ОСТУПИ́ТИ], ОПА́СТИ[ОБПА́СТИ], ОБТО́ВПИТИрозм.,ОБСТА́ТИрозм.,ОБСИ́ПАТИ[ОСИ́ПАТИ]рідше,ОКО́ЛИТИрідко,ОБЛІПИ́ТИпідсил. розм.,ОБЛИ́ПНУТИпідсил. розм.,ОБЛЯГТИ́підсил. розм.,ОБСІ́СТИпідсил. розм., ОБЛИ́ТИпідсил. розм.,ОБІЛЛЯ́ТИпідсил. розм.; ОБСКО́ЧИТИрозм.,ОБАРА́НИТИрозм. (швидко і раптово). - Недок.: ото́чувати, оточа́тирідкообступа́ти[оступа́ти], опада́ти[обпада́ти], обстава́ти, обсипа́ти[осипа́ти], обсипувати[оси́пувати]рідкооблі́плювати, облипа́ти, облипнути, обляга́ти, обсіда́ти, облива́ти. Танкісти і дівчата оточили молодих (О. Довженко); Кілька колгоспників обступили новеньку машину (Г. Епік); Він був середній на зріст і завжди дивувався, коли велетні сини оступали його, мов бір (Ю. Яновський); Собаки обпали робітників, сікалися до ніг (І. Франко); Вся увага на двері, за якими засідає комісія, всі поглядами на того, хто виходить звідти. Коли вийде, одразу обтовплять його (О. Гончар); Деякі вже обстали купу дівчат навкруги і жартували (І. Нечуй-Левицький); - Діти! - звернувся він до табунця босої простоголової дітвори, що вже встигла околити й дівку, і повозку (Л. Яновська); Дівчата, що обліпили акордеоніста,.. співали весільної (М. Руденко); Контору відкривають аж в дев’ятій ранком, але ми вже облягли її від сьомої (Мирослав Ірчан); Треба нам не прогавити князя. Бо як обсядуть його, тоді не проб’єшся й слово мовити (П. Загребельний); В кошарі його обливало ціле море овець (М. Коцюбинський); Антін Андрійович по-молодецькому скочив з коня, і його мов зграя гавенят, миттю обаранили діти (С. Добровольський).
ОБСИПА́ТИ[ОСИПА́ТИ] (покривати всю поверхню, з усіх боків, трусячи, сиплючи чимось або сиплючись), ОБТРУ́ШУВАТИ, ОБСИ́ПУВАТИрідше, ОБМІТА́ТИчим, без додатка, розм.; ЗАПОРО́ШУВАТИ, ПРИПОРО́ШУВАТИ (тонким шаром). - Док.: обси́пати[оси́пати], обтруси́ти, обмести́, запороши́ти, припороши́ти. Давид крутив віялку.. Рвав вітер, осипав половою, порошив очі (А. Головко); Ось лапата рука зачепила його за голову й зразу обтрусило всього снігом (Панас Мирний); Старий рудий кафтан білівся [в Мортка] від муки; мука обліпила також бік криси заломленого капелюха і легко обсипувала довгі пейси (Н. Кобринська); На крилечках, вітрику, полети, Колосочки золотом обмети (О. Олесь); Сніг шапкою наліг йому на голову, запорошив усю постать (Леся Українка); Зелені ліси ялинові позацвітали та припорошили шовкові трави мов золотим маком (Ю. Федькович). - Пор. 1. си́пати.
ПІДГОРТА́ТИ (вирощуючи рослини, нагрібати розпушену землю до основи стебел), ОБГОРТА́ТИ, ПІДСИПА́ТИрозм., ОБСИПА́ТИрозм.,ПІДГО́РТУВАТИрозм.; ПІДСА́ПУВАТИ, ОБСА́ПУВАТИ (сапою). - Док.: підгорну́ти, обгорну́ти, підси́пати, обси́пати, підсапа́ти, обсапа́ти. Емене, не покладаючи рук, садить тютюн, підгортає виноград (М. Коцюбинський); Степанида.. взяла біля порога сапочку й поволі рушила на город обгортати картоплю (А. Шиян); - Я ж тобі пшеницю сполола, картоплю сполола й підсипала! (Грицько Григоренко); - Як було полю грядки, або підсапую капусту, або підгортую картоплю, він усе слідком ходить за мною (І. Нечуй-Левицький); Наталка.. бере сапу і йде на город. Несміло обсапує кущики картоплі, боячись підрізати їх (М. Зарудний).
СИ́ПАТИчим і без додатка (кидати щось сипке, дрібне кудись, на когось, щось), ТРУСИ́ТИ, СІ́ЯТИ, ПОСИПА́ТИ (зерном при деяких народних обрядах); ОБСІВА́ТИ, ОБСІ́ЮВАТИ (молодих та гостей на весіллі сумішшю вівса, пряників, горіхів і т. ін.). - Док.: обси́пати, оси́пати, потруси́ти, поси́пати, обсі́яти. Вітер вив і сипав холодним дощем і не менш холодними солоними бризками (З. Тулуб); Дум’ячиха.., забираючи пригорщами овес, обсіяла ним насамперед обоє молодих (І. Франко).
СКИДА́ТИ (про рослини - втрачати листя, пелюстки, плоди), ОБСИПА́ТИ[ОСИПА́ТИ], ГУБИ́ТИ, РОНИ́ТИ, РОНЯ́ТИрідше. - Док.: ски́нути, обси́пати[оси́пати], зрони́ти. Яблуні скидали і розсівали по траві свої останні падалочки (І. Волошин); Червоні маки обсипали тріпотливі пелюстки (О. Донченко); Біля самого заводу Він [клен] стоїть, як вартовий, І в осінню непогоду Листя губить молодий (Я. Шпорта); Пожовкло листя, вже дуби Дозрілі ронять жолуді (П. Дорошко).
УКРИВА́ТИ[ВКРИВА́ТИ] (про суцільну масу чого-небудь, рослинність тощо - заповнювати густо собою якусь поверхню, якийсь простір, предмет), ПОКРИВА́ТИ, КРИ́ТИ, ЗАСТИЛА́ТИ[ЗАСТЕЛЯ́ТИ], УСТЕЛЯ́ТИ[ВСТЕЛЯ́ТИ], УСТИЛА́ТИ[ВСТИЛА́ТИ], УСТЕ́ЛЮВАТИ[ВСТЕ́ЛЮВАТИ], УСІВА́ТИ[ВСІВА́ТИ], ЗАТЯГА́ТИ, ОБЛІ́ПЛЮВАТИ, ОБЛИПА́ТИрозм.; ОБСИПА́ТИ[ОСИПА́ТИ], ПРИТРУ́ШУВАТИ, ПРИПОРО́ШУВАТИ, ПРИПУ́ДРЮВАТИ, ОПУ́ШУВАТИ, ОДЯГА́ТИрозм. (лягати шаром, випадати на якусь поверхню); ПОЙМА́ТИ (покривати собою - про воду). - Док.: укри́ти[вкри́ти], покри́ти, застели́ти, устели́ти[встели́ти], усла́ти[всла́ти], усі́яти[всі́яти], засі́яти, затягну́ти, затягти, обліпи́ти, обли́пнути, обси́пати[оси́пати], притруси́ти, припороши́ти, припу́дрити, напу́дрити, опуши́ти, одягну́ти, одягти́, пойня́ти (вкрити тонким шаром). Блакитні широкі долини.. вкриті буйними травами, квітами, свічадами озер (І. Багряний); Настане літо; жовтий цвіт Укриє липу до вершини (Я. Щоголів); Всю долину покрив квіток весняних цілий ліс (Леся Українка); Пухкийсніговий килим застеляв обидва береги (Я. Качура); Сльози застелили очі (А. Головко); Холодна цвіль затягнула мармурові плити (В. Кучер); Зелені здорові абрикоси густо обліплювали гілки (І. Нечуй-Левицький); Білий цвіт вишні обсипає хату пелюстками (М. Стельмах); Сніг перестав іти, але за ніч притрусив дахи (С. Скляренко); Густий іній опушував дерева (В. Собко); Мхи одягали камінь зеленим шовком (М. Коцюбинський); Розлилася вода, пойняла береги (П. Грабовський).

Словник фразеологізмів

обсипа́є (осипа́є, си́пле) / обси́пало (оси́пало) моро́зом (дрижака́ми) кого, рідше що, по чому, перев. безос. 1. Когось проймає дрож (перев. від хвороби). То морозом її осипає, вона біліє, то у жар укине (Панас Мирний); Чи не напосіла на мене ота пропасниця, що голову приском пече, а по тілу морозом сипле, аж зуби цокотять (Панас Мирний).

2. Хтось відчуває озноб від хвилювання, несподіванки і т. ін.; хтось хвилюється, дуже вражений чимсь.— Примарилося, наче хтось у вікно стукає... Мене морозом усю обсипало — думаю, батько (Є. Гуцало); — Знаєш: як розказала мені твоя мати, яку ви нужду, яке лишенько замолоду терпіли, то мене то в огонь укине, то морозом обсипле (Панас Мирний); Остовпіла [Катря] й завмерла від несподіванки, злякано притулившись до чийогось тину. Так і обсипало всю дрижаками (В. Кучер). аж моро́зцем обси́пало. Чоловіка аж морозцем обсипало від наглої радості (Є. Гуцало). моро́зом обси́пало всю спи́ну чию, кому. Друзеві [лікарю] всю спину морозом обсипало: так одверто визирала з очей хворого раптова віра в його всемогутність (Ю. Шовкопляс). по плеча́х так і си́пле моро́зом. Добре співав! Як було заспіває Нечая .. По плечах так і сипле морозом (Марко Вовчок).

обсипа́є (осипа́є) / обси́пало (оси́пало) жа́ром ([гаря́чим] при́ском) кого, безос. 1. перев. недок. Хтось відчуває значне підвищення температури тіла; когось палить (у зв’язку з хворобою). Лікар спитав: — Морозить? — То морозить, то обсипає жаром. Серце ніби зупиняється,— скаржився Григорій (П. Автомонов); Настунею тіпала пропасниця, її то жаром обсипало, то проймало холодом, а чому, вона й сама не знала (Ю. Збанацький).

2. перев. док. Хтось раптово відчуває сильне хвилювання, збентеження і т. ін. від чогось. В її очах світилися сині вогники, і коли він уловлював їх, його обсипало жаром (Ю. Мушкетик); Від цих думок враз обсипало [Данила] жаром (Ю. Смолич); — Мамо, а хто мій тато? — ..ждала цього запитання. Ждала, й боялась, ..застало воно її зненацька, жаром обсипало всю (О. Гончар); Марту аж приском осипало: невже-таки прийшов за її приданим? (М. Стельмах). жа́ром так і обси́пало. Нахилилась [Тоня] до Віталика і в темряві раптом хап його за руку. Жаром його так і обсипало! І фільму вже не бачив, і не чув нічого… (О. Гончар).

обсипа́є (осипа́є, си́пле) / обси́пало (оси́пало) моро́зом (дрижака́ми) кого, рідше що, по чому, перев. безос. 1. Когось проймає дрож (перев. від хвороби). То морозом її осипає, вона біліє, то у жар укине (Панас Мирний); Чи не напосіла на мене ота пропасниця, що голову приском пече, а по тілу морозом сипле, аж зуби цокотять (Панас Мирний).

2. Хтось відчуває озноб від хвилювання, несподіванки і т. ін.; хтось хвилюється, дуже вражений чимсь.— Примарилося, наче хтось у вікно стукає... Мене морозом усю обсипало — думаю, батько (Є. Гуцало); — Знаєш: як розказала мені твоя мати, яку ви нужду, яке лишенько замолоду терпіли, то мене то в огонь укине, то морозом обсипле (Панас Мирний); Остовпіла [Катря] й завмерла від несподіванки, злякано притулившись до чийогось тину. Так і обсипало всю дрижаками (В. Кучер). аж моро́зцем обси́пало. Чоловіка аж морозцем обсипало від наглої радості (Є. Гуцало). моро́зом обси́пало всю спи́ну чию, кому. Друзеві [лікарю] всю спину морозом обсипало: так одверто визирала з очей хворого раптова віра в його всемогутність (Ю. Шовкопляс). по плеча́х так і си́пле моро́зом. Добре співав! Як було заспіває Нечая .. По плечах так і сипле морозом (Марко Вовчок).

як (мов, на́че і т. ін.) при́ском (жа́ром) обси́пати (оси́пати) / обсипа́ти (осипа́ти) кого. 1. Викликати відчуття жару у кого-небудь. Опівдня [опівдні] сонячний промінь гарячий перекине через хату ясну стягу трепечущу [тремтливу]наче мене жаром обсипле. Душно мені, дрімота, а сну немає (Марко Вовчок). аж на́че жа́ром сипону́ло по спи́ні, безос. Повірте, аж наче жаром сипонуло по спині (О. Довженко).

2. Раптово вразити, схвилювати, засоромити, розсердити і т. ін. кого-небудь. Мов приском старостів та молодого вража дівка обсипала, стало їм і соромно, і сердито на гаспидську дівку за таку одповідь (Укр.. казки); Соломія підвела голову, вдруге блиснула очима на Романа .. Той блиск гарячих очей неначе обсипав його жаром (І. Нечуй-Левицький); Мене тривожить рокіт літаків. Він серце наче обсипає приском (О. Коломієць). ні́би хто жа́ром обси́пав. І раптом Платона ніби хто жаром обсипав (З газети). на́че жа́ром вси́пало, безос. Мене наче жаром всипало (Марко Вовчок). мов обси́паний при́ском. Я весь тремтів, стояв, мов обсипаний приском (І. Франко).

обсипа́є (осипа́є) / обси́пало (оси́пало) жа́ром ([гаря́чим] при́ском) кого, безос. 1. перев. недок. Хтось відчуває значне підвищення температури тіла; когось палить (у зв’язку з хворобою). Лікар спитав: — Морозить? — То морозить, то обсипає жаром. Серце ніби зупиняється,— скаржився Григорій (П. Автомонов); Настунею тіпала пропасниця, її то жаром обсипало, то проймало холодом, а чому, вона й сама не знала (Ю. Збанацький).

2. перев. док. Хтось раптово відчуває сильне хвилювання, збентеження і т. ін. від чогось. В її очах світилися сині вогники, і коли він уловлював їх, його обсипало жаром (Ю. Мушкетик); Від цих думок враз обсипало [Данила] жаром (Ю. Смолич); — Мамо, а хто мій тато? — ..ждала цього запитання. Ждала, й боялась, ..застало воно її зненацька, жаром обсипало всю (О. Гончар); Марту аж приском осипало: невже-таки прийшов за її приданим? (М. Стельмах). жа́ром так і обси́пало. Нахилилась [Тоня] до Віталика і в темряві раптом хап його за руку. Жаром його так і обсипало! І фільму вже не бачив, і не чув нічого… (О. Гончар).

обсипа́є (осипа́є, си́пле) / обси́пало (оси́пало) моро́зом (дрижака́ми) кого, рідше що, по чому, перев. безос. 1. Когось проймає дрож (перев. від хвороби). То морозом її осипає, вона біліє, то у жар укине (Панас Мирний); Чи не напосіла на мене ота пропасниця, що голову приском пече, а по тілу морозом сипле, аж зуби цокотять (Панас Мирний).

2. Хтось відчуває озноб від хвилювання, несподіванки і т. ін.; хтось хвилюється, дуже вражений чимсь.— Примарилося, наче хтось у вікно стукає... Мене морозом усю обсипало — думаю, батько (Є. Гуцало); — Знаєш: як розказала мені твоя мати, яку ви нужду, яке лишенько замолоду терпіли, то мене то в огонь укине, то морозом обсипле (Панас Мирний); Остовпіла [Катря] й завмерла від несподіванки, злякано притулившись до чийогось тину. Так і обсипало всю дрижаками (В. Кучер). аж моро́зцем обси́пало. Чоловіка аж морозцем обсипало від наглої радості (Є. Гуцало). моро́зом обси́пало всю спи́ну чию, кому. Друзеві [лікарю] всю спину морозом обсипало: так одверто визирала з очей хворого раптова віра в його всемогутність (Ю. Шовкопляс). по плеча́х так і си́пле моро́зом. Добре співав! Як було заспіває Нечая .. По плечах так і сипле морозом (Марко Вовчок).

обсипа́є (осипа́є) / обси́пало (оси́пало) жа́ром ([гаря́чим] при́ском) кого, безос. 1. перев. недок. Хтось відчуває значне підвищення температури тіла; когось палить (у зв’язку з хворобою). Лікар спитав: — Морозить? — То морозить, то обсипає жаром. Серце ніби зупиняється,— скаржився Григорій (П. Автомонов); Настунею тіпала пропасниця, її то жаром обсипало, то проймало холодом, а чому, вона й сама не знала (Ю. Збанацький).

2. перев. док. Хтось раптово відчуває сильне хвилювання, збентеження і т. ін. від чогось. В її очах світилися сині вогники, і коли він уловлював їх, його обсипало жаром (Ю. Мушкетик); Від цих думок враз обсипало [Данила] жаром (Ю. Смолич); — Мамо, а хто мій тато? — ..ждала цього запитання. Ждала, й боялась, ..застало воно її зненацька, жаром обсипало всю (О. Гончар); Марту аж приском осипало: невже-таки прийшов за її приданим? (М. Стельмах). жа́ром так і обси́пало. Нахилилась [Тоня] до Віталика і в темряві раптом хап його за руку. Жаром його так і обсипало! І фільму вже не бачив, і не чув нічого… (О. Гончар).

обсипа́є (осипа́є, си́пле) / обси́пало (оси́пало) моро́зом (дрижака́ми) кого, рідше що, по чому, перев. безос. 1. Когось проймає дрож (перев. від хвороби). То морозом її осипає, вона біліє, то у жар укине (Панас Мирний); Чи не напосіла на мене ота пропасниця, що голову приском пече, а по тілу морозом сипле, аж зуби цокотять (Панас Мирний).

2. Хтось відчуває озноб від хвилювання, несподіванки і т. ін.; хтось хвилюється, дуже вражений чимсь.— Примарилося, наче хтось у вікно стукає... Мене морозом усю обсипало — думаю, батько (Є. Гуцало); — Знаєш: як розказала мені твоя мати, яку ви нужду, яке лишенько замолоду терпіли, то мене то в огонь укине, то морозом обсипле (Панас Мирний); Остовпіла [Катря] й завмерла від несподіванки, злякано притулившись до чийогось тину. Так і обсипало всю дрижаками (В. Кучер). аж моро́зцем обси́пало. Чоловіка аж морозцем обсипало від наглої радості (Є. Гуцало). моро́зом обси́пало всю спи́ну чию, кому. Друзеві [лікарю] всю спину морозом обсипало: так одверто визирала з очей хворого раптова віра в його всемогутність (Ю. Шовкопляс). по плеча́х так і си́пле моро́зом. Добре співав! Як було заспіває Нечая .. По плечах так і сипле морозом (Марко Вовчок).

обсипа́є (осипа́є) / обси́пало (оси́пало) жа́ром ([гаря́чим] при́ском) кого, безос. 1. перев. недок. Хтось відчуває значне підвищення температури тіла; когось палить (у зв’язку з хворобою). Лікар спитав: — Морозить? — То морозить, то обсипає жаром. Серце ніби зупиняється,— скаржився Григорій (П. Автомонов); Настунею тіпала пропасниця, її то жаром обсипало, то проймало холодом, а чому, вона й сама не знала (Ю. Збанацький).

2. перев. док. Хтось раптово відчуває сильне хвилювання, збентеження і т. ін. від чогось. В її очах світилися сині вогники, і коли він уловлював їх, його обсипало жаром (Ю. Мушкетик); Від цих думок враз обсипало [Данила] жаром (Ю. Смолич); — Мамо, а хто мій тато? — ..ждала цього запитання. Ждала, й боялась, ..застало воно її зненацька, жаром обсипало всю (О. Гончар); Марту аж приском осипало: невже-таки прийшов за її приданим? (М. Стельмах). жа́ром так і обси́пало. Нахилилась [Тоня] до Віталика і в темряві раптом хап його за руку. Жаром його так і обсипало! І фільму вже не бачив, і не чув нічого… (О. Гончар).

обсипа́ти (осипа́ти) / обси́пати (оси́пати) по́глядом, перев. яким, кого. Пильно, уважно дивитися на когось, виражаючи певні почуття. Василько крутився біля .. хат з переможним виглядом, обсипав усіх вогнистим поглядом (А. Турчинська); Кинулась панна Соня до Антоніни Павлівни, хапаючи її за руки та заглядаючи в вічі. Та враз одняла свої руки, а її зненацька обсипала таким поглядом, що в бідної дівчини пропала всяка охота до сміху (Дніпрова Чайка); І вже як хто їй потрібен, то так і осяйне! Так і осипле поглядом (Дніпрова Чайка).

як (мов, на́че і т. ін.) при́ском (жа́ром) обси́пати (оси́пати) / обсипа́ти (осипа́ти) кого. 1. Викликати відчуття жару у кого-небудь. Опівдня [опівдні] сонячний промінь гарячий перекине через хату ясну стягу трепечущу [тремтливу]наче мене жаром обсипле. Душно мені, дрімота, а сну немає (Марко Вовчок). аж на́че жа́ром сипону́ло по спи́ні, безос. Повірте, аж наче жаром сипонуло по спині (О. Довженко).

2. Раптово вразити, схвилювати, засоромити, розсердити і т. ін. кого-небудь. Мов приском старостів та молодого вража дівка обсипала, стало їм і соромно, і сердито на гаспидську дівку за таку одповідь (Укр.. казки); Соломія підвела голову, вдруге блиснула очима на Романа .. Той блиск гарячих очей неначе обсипав його жаром (І. Нечуй-Левицький); Мене тривожить рокіт літаків. Він серце наче обсипає приском (О. Коломієць). ні́би хто жа́ром обси́пав. І раптом Платона ніби хто жаром обсипав (З газети). на́че жа́ром вси́пало, безос. Мене наче жаром всипало (Марко Вовчок). мов обси́паний при́ском. Я весь тремтів, стояв, мов обсипаний приском (І. Франко).

як (мов, на́че і т. ін.) при́ском (жа́ром) обси́пати (оси́пати) / обсипа́ти (осипа́ти) кого. 1. Викликати відчуття жару у кого-небудь. Опівдня [опівдні] сонячний промінь гарячий перекине через хату ясну стягу трепечущу [тремтливу]наче мене жаром обсипле. Душно мені, дрімота, а сну немає (Марко Вовчок). аж на́че жа́ром сипону́ло по спи́ні, безос. Повірте, аж наче жаром сипонуло по спині (О. Довженко).

2. Раптово вразити, схвилювати, засоромити, розсердити і т. ін. кого-небудь. Мов приском старостів та молодого вража дівка обсипала, стало їм і соромно, і сердито на гаспидську дівку за таку одповідь (Укр.. казки); Соломія підвела голову, вдруге блиснула очима на Романа .. Той блиск гарячих очей неначе обсипав його жаром (І. Нечуй-Левицький); Мене тривожить рокіт літаків. Він серце наче обсипає приском (О. Коломієць). ні́би хто жа́ром обси́пав. І раптом Платона ніби хто жаром обсипав (З газети). на́че жа́ром вси́пало, безос. Мене наче жаром всипало (Марко Вовчок). мов обси́паний при́ском. Я весь тремтів, стояв, мов обсипаний приском (І. Франко).

-2-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обси́пати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обси́пмо
2 особа обси́п обси́пте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обси́плю обси́племо, обси́плем
2 особа обси́плеш обси́плете
3 особа обси́пле обси́плють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обси́пав обси́пали
жін.р. обси́пала
сер.р. обси́пало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обси́паний
Безособова форма
обси́пано
Дієприслівник
обси́павши

Словник синонімів

ОТОЧИ́ТИ (розташуватися, зайняти місце навколо кого-, чого-небудь), ОБСТУПИ́ТИ[ОСТУПИ́ТИ], ОПА́СТИ[ОБПА́СТИ], ОБТО́ВПИТИрозм.,ОБСТА́ТИрозм.,ОБСИ́ПАТИ[ОСИ́ПАТИ]рідше,ОКО́ЛИТИрідко,ОБЛІПИ́ТИпідсил. розм.,ОБЛИ́ПНУТИпідсил. розм.,ОБЛЯГТИ́підсил. розм.,ОБСІ́СТИпідсил. розм., ОБЛИ́ТИпідсил. розм.,ОБІЛЛЯ́ТИпідсил. розм.; ОБСКО́ЧИТИрозм.,ОБАРА́НИТИрозм. (швидко і раптово). - Недок.: ото́чувати, оточа́тирідкообступа́ти[оступа́ти], опада́ти[обпада́ти], обстава́ти, обсипа́ти[осипа́ти], обсипувати[оси́пувати]рідкооблі́плювати, облипа́ти, облипнути, обляга́ти, обсіда́ти, облива́ти. Танкісти і дівчата оточили молодих (О. Довженко); Кілька колгоспників обступили новеньку машину (Г. Епік); Він був середній на зріст і завжди дивувався, коли велетні сини оступали його, мов бір (Ю. Яновський); Собаки обпали робітників, сікалися до ніг (І. Франко); Вся увага на двері, за якими засідає комісія, всі поглядами на того, хто виходить звідти. Коли вийде, одразу обтовплять його (О. Гончар); Деякі вже обстали купу дівчат навкруги і жартували (І. Нечуй-Левицький); - Діти! - звернувся він до табунця босої простоголової дітвори, що вже встигла околити й дівку, і повозку (Л. Яновська); Дівчата, що обліпили акордеоніста,.. співали весільної (М. Руденко); Контору відкривають аж в дев’ятій ранком, але ми вже облягли її від сьомої (Мирослав Ірчан); Треба нам не прогавити князя. Бо як обсядуть його, тоді не проб’єшся й слово мовити (П. Загребельний); В кошарі його обливало ціле море овець (М. Коцюбинський); Антін Андрійович по-молодецькому скочив з коня, і його мов зграя гавенят, миттю обаранили діти (С. Добровольський).
ОБСИПА́ТИ[ОСИПА́ТИ] (покривати всю поверхню, з усіх боків, трусячи, сиплючи чимось або сиплючись), ОБТРУ́ШУВАТИ, ОБСИ́ПУВАТИрідше, ОБМІТА́ТИчим, без додатка, розм.; ЗАПОРО́ШУВАТИ, ПРИПОРО́ШУВАТИ (тонким шаром). - Док.: обси́пати[оси́пати], обтруси́ти, обмести́, запороши́ти, припороши́ти. Давид крутив віялку.. Рвав вітер, осипав половою, порошив очі (А. Головко); Ось лапата рука зачепила його за голову й зразу обтрусило всього снігом (Панас Мирний); Старий рудий кафтан білівся [в Мортка] від муки; мука обліпила також бік криси заломленого капелюха і легко обсипувала довгі пейси (Н. Кобринська); На крилечках, вітрику, полети, Колосочки золотом обмети (О. Олесь); Сніг шапкою наліг йому на голову, запорошив усю постать (Леся Українка); Зелені ліси ялинові позацвітали та припорошили шовкові трави мов золотим маком (Ю. Федькович). - Пор. 1. си́пати.
ПІДГОРТА́ТИ (вирощуючи рослини, нагрібати розпушену землю до основи стебел), ОБГОРТА́ТИ, ПІДСИПА́ТИрозм., ОБСИПА́ТИрозм.,ПІДГО́РТУВАТИрозм.; ПІДСА́ПУВАТИ, ОБСА́ПУВАТИ (сапою). - Док.: підгорну́ти, обгорну́ти, підси́пати, обси́пати, підсапа́ти, обсапа́ти. Емене, не покладаючи рук, садить тютюн, підгортає виноград (М. Коцюбинський); Степанида.. взяла біля порога сапочку й поволі рушила на город обгортати картоплю (А. Шиян); - Я ж тобі пшеницю сполола, картоплю сполола й підсипала! (Грицько Григоренко); - Як було полю грядки, або підсапую капусту, або підгортую картоплю, він усе слідком ходить за мною (І. Нечуй-Левицький); Наталка.. бере сапу і йде на город. Несміло обсапує кущики картоплі, боячись підрізати їх (М. Зарудний).
СИ́ПАТИчим і без додатка (кидати щось сипке, дрібне кудись, на когось, щось), ТРУСИ́ТИ, СІ́ЯТИ, ПОСИПА́ТИ (зерном при деяких народних обрядах); ОБСІВА́ТИ, ОБСІ́ЮВАТИ (молодих та гостей на весіллі сумішшю вівса, пряників, горіхів і т. ін.). - Док.: обси́пати, оси́пати, потруси́ти, поси́пати, обсі́яти. Вітер вив і сипав холодним дощем і не менш холодними солоними бризками (З. Тулуб); Дум’ячиха.., забираючи пригорщами овес, обсіяла ним насамперед обоє молодих (І. Франко).
СКИДА́ТИ (про рослини - втрачати листя, пелюстки, плоди), ОБСИПА́ТИ[ОСИПА́ТИ], ГУБИ́ТИ, РОНИ́ТИ, РОНЯ́ТИрідше. - Док.: ски́нути, обси́пати[оси́пати], зрони́ти. Яблуні скидали і розсівали по траві свої останні падалочки (І. Волошин); Червоні маки обсипали тріпотливі пелюстки (О. Донченко); Біля самого заводу Він [клен] стоїть, як вартовий, І в осінню непогоду Листя губить молодий (Я. Шпорта); Пожовкло листя, вже дуби Дозрілі ронять жолуді (П. Дорошко).
УКРИВА́ТИ[ВКРИВА́ТИ] (про суцільну масу чого-небудь, рослинність тощо - заповнювати густо собою якусь поверхню, якийсь простір, предмет), ПОКРИВА́ТИ, КРИ́ТИ, ЗАСТИЛА́ТИ[ЗАСТЕЛЯ́ТИ], УСТЕЛЯ́ТИ[ВСТЕЛЯ́ТИ], УСТИЛА́ТИ[ВСТИЛА́ТИ], УСТЕ́ЛЮВАТИ[ВСТЕ́ЛЮВАТИ], УСІВА́ТИ[ВСІВА́ТИ], ЗАТЯГА́ТИ, ОБЛІ́ПЛЮВАТИ, ОБЛИПА́ТИрозм.; ОБСИПА́ТИ[ОСИПА́ТИ], ПРИТРУ́ШУВАТИ, ПРИПОРО́ШУВАТИ, ПРИПУ́ДРЮВАТИ, ОПУ́ШУВАТИ, ОДЯГА́ТИрозм. (лягати шаром, випадати на якусь поверхню); ПОЙМА́ТИ (покривати собою - про воду). - Док.: укри́ти[вкри́ти], покри́ти, застели́ти, устели́ти[встели́ти], усла́ти[всла́ти], усі́яти[всі́яти], засі́яти, затягну́ти, затягти, обліпи́ти, обли́пнути, обси́пати[оси́пати], притруси́ти, припороши́ти, припу́дрити, напу́дрити, опуши́ти, одягну́ти, одягти́, пойня́ти (вкрити тонким шаром). Блакитні широкі долини.. вкриті буйними травами, квітами, свічадами озер (І. Багряний); Настане літо; жовтий цвіт Укриє липу до вершини (Я. Щоголів); Всю долину покрив квіток весняних цілий ліс (Леся Українка); Пухкийсніговий килим застеляв обидва береги (Я. Качура); Сльози застелили очі (А. Головко); Холодна цвіль затягнула мармурові плити (В. Кучер); Зелені здорові абрикоси густо обліплювали гілки (І. Нечуй-Левицький); Білий цвіт вишні обсипає хату пелюстками (М. Стельмах); Сніг перестав іти, але за ніч притрусив дахи (С. Скляренко); Густий іній опушував дерева (В. Собко); Мхи одягали камінь зеленим шовком (М. Коцюбинський); Розлилася вода, пойняла береги (П. Грабовський).

Словник фразеологізмів

обсипа́є (осипа́є, си́пле) / обси́пало (оси́пало) моро́зом (дрижака́ми) кого, рідше що, по чому, перев. безос. 1. Когось проймає дрож (перев. від хвороби). То морозом її осипає, вона біліє, то у жар укине (Панас Мирний); Чи не напосіла на мене ота пропасниця, що голову приском пече, а по тілу морозом сипле, аж зуби цокотять (Панас Мирний).

2. Хтось відчуває озноб від хвилювання, несподіванки і т. ін.; хтось хвилюється, дуже вражений чимсь.— Примарилося, наче хтось у вікно стукає... Мене морозом усю обсипало — думаю, батько (Є. Гуцало); — Знаєш: як розказала мені твоя мати, яку ви нужду, яке лишенько замолоду терпіли, то мене то в огонь укине, то морозом обсипле (Панас Мирний); Остовпіла [Катря] й завмерла від несподіванки, злякано притулившись до чийогось тину. Так і обсипало всю дрижаками (В. Кучер). аж моро́зцем обси́пало. Чоловіка аж морозцем обсипало від наглої радості (Є. Гуцало). моро́зом обси́пало всю спи́ну чию, кому. Друзеві [лікарю] всю спину морозом обсипало: так одверто визирала з очей хворого раптова віра в його всемогутність (Ю. Шовкопляс). по плеча́х так і си́пле моро́зом. Добре співав! Як було заспіває Нечая .. По плечах так і сипле морозом (Марко Вовчок).

обсипа́є (осипа́є) / обси́пало (оси́пало) жа́ром ([гаря́чим] при́ском) кого, безос. 1. перев. недок. Хтось відчуває значне підвищення температури тіла; когось палить (у зв’язку з хворобою). Лікар спитав: — Морозить? — То морозить, то обсипає жаром. Серце ніби зупиняється,— скаржився Григорій (П. Автомонов); Настунею тіпала пропасниця, її то жаром обсипало, то проймало холодом, а чому, вона й сама не знала (Ю. Збанацький).

2. перев. док. Хтось раптово відчуває сильне хвилювання, збентеження і т. ін. від чогось. В її очах світилися сині вогники, і коли він уловлював їх, його обсипало жаром (Ю. Мушкетик); Від цих думок враз обсипало [Данила] жаром (Ю. Смолич); — Мамо, а хто мій тато? — ..ждала цього запитання. Ждала, й боялась, ..застало воно її зненацька, жаром обсипало всю (О. Гончар); Марту аж приском осипало: невже-таки прийшов за її приданим? (М. Стельмах). жа́ром так і обси́пало. Нахилилась [Тоня] до Віталика і в темряві раптом хап його за руку. Жаром його так і обсипало! І фільму вже не бачив, і не чув нічого… (О. Гончар).

обсипа́є (осипа́є, си́пле) / обси́пало (оси́пало) моро́зом (дрижака́ми) кого, рідше що, по чому, перев. безос. 1. Когось проймає дрож (перев. від хвороби). То морозом її осипає, вона біліє, то у жар укине (Панас Мирний); Чи не напосіла на мене ота пропасниця, що голову приском пече, а по тілу морозом сипле, аж зуби цокотять (Панас Мирний).

2. Хтось відчуває озноб від хвилювання, несподіванки і т. ін.; хтось хвилюється, дуже вражений чимсь.— Примарилося, наче хтось у вікно стукає... Мене морозом усю обсипало — думаю, батько (Є. Гуцало); — Знаєш: як розказала мені твоя мати, яку ви нужду, яке лишенько замолоду терпіли, то мене то в огонь укине, то морозом обсипле (Панас Мирний); Остовпіла [Катря] й завмерла від несподіванки, злякано притулившись до чийогось тину. Так і обсипало всю дрижаками (В. Кучер). аж моро́зцем обси́пало. Чоловіка аж морозцем обсипало від наглої радості (Є. Гуцало). моро́зом обси́пало всю спи́ну чию, кому. Друзеві [лікарю] всю спину морозом обсипало: так одверто визирала з очей хворого раптова віра в його всемогутність (Ю. Шовкопляс). по плеча́х так і си́пле моро́зом. Добре співав! Як було заспіває Нечая .. По плечах так і сипле морозом (Марко Вовчок).

як (мов, на́че і т. ін.) при́ском (жа́ром) обси́пати (оси́пати) / обсипа́ти (осипа́ти) кого. 1. Викликати відчуття жару у кого-небудь. Опівдня [опівдні] сонячний промінь гарячий перекине через хату ясну стягу трепечущу [тремтливу]наче мене жаром обсипле. Душно мені, дрімота, а сну немає (Марко Вовчок). аж на́че жа́ром сипону́ло по спи́ні, безос. Повірте, аж наче жаром сипонуло по спині (О. Довженко).

2. Раптово вразити, схвилювати, засоромити, розсердити і т. ін. кого-небудь. Мов приском старостів та молодого вража дівка обсипала, стало їм і соромно, і сердито на гаспидську дівку за таку одповідь (Укр.. казки); Соломія підвела голову, вдруге блиснула очима на Романа .. Той блиск гарячих очей неначе обсипав його жаром (І. Нечуй-Левицький); Мене тривожить рокіт літаків. Він серце наче обсипає приском (О. Коломієць). ні́би хто жа́ром обси́пав. І раптом Платона ніби хто жаром обсипав (З газети). на́че жа́ром вси́пало, безос. Мене наче жаром всипало (Марко Вовчок). мов обси́паний при́ском. Я весь тремтів, стояв, мов обсипаний приском (І. Франко).

обсипа́є (осипа́є) / обси́пало (оси́пало) жа́ром ([гаря́чим] при́ском) кого, безос. 1. перев. недок. Хтось відчуває значне підвищення температури тіла; когось палить (у зв’язку з хворобою). Лікар спитав: — Морозить? — То морозить, то обсипає жаром. Серце ніби зупиняється,— скаржився Григорій (П. Автомонов); Настунею тіпала пропасниця, її то жаром обсипало, то проймало холодом, а чому, вона й сама не знала (Ю. Збанацький).

2. перев. док. Хтось раптово відчуває сильне хвилювання, збентеження і т. ін. від чогось. В її очах світилися сині вогники, і коли він уловлював їх, його обсипало жаром (Ю. Мушкетик); Від цих думок враз обсипало [Данила] жаром (Ю. Смолич); — Мамо, а хто мій тато? — ..ждала цього запитання. Ждала, й боялась, ..застало воно її зненацька, жаром обсипало всю (О. Гончар); Марту аж приском осипало: невже-таки прийшов за її приданим? (М. Стельмах). жа́ром так і обси́пало. Нахилилась [Тоня] до Віталика і в темряві раптом хап його за руку. Жаром його так і обсипало! І фільму вже не бачив, і не чув нічого… (О. Гончар).

обсипа́є (осипа́є, си́пле) / обси́пало (оси́пало) моро́зом (дрижака́ми) кого, рідше що, по чому, перев. безос. 1. Когось проймає дрож (перев. від хвороби). То морозом її осипає, вона біліє, то у жар укине (Панас Мирний); Чи не напосіла на мене ота пропасниця, що голову приском пече, а по тілу морозом сипле, аж зуби цокотять (Панас Мирний).

2. Хтось відчуває озноб від хвилювання, несподіванки і т. ін.; хтось хвилюється, дуже вражений чимсь.— Примарилося, наче хтось у вікно стукає... Мене морозом усю обсипало — думаю, батько (Є. Гуцало); — Знаєш: як розказала мені твоя мати, яку ви нужду, яке лишенько замолоду терпіли, то мене то в огонь укине, то морозом обсипле (Панас Мирний); Остовпіла [Катря] й завмерла від несподіванки, злякано притулившись до чийогось тину. Так і обсипало всю дрижаками (В. Кучер). аж моро́зцем обси́пало. Чоловіка аж морозцем обсипало від наглої радості (Є. Гуцало). моро́зом обси́пало всю спи́ну чию, кому. Друзеві [лікарю] всю спину морозом обсипало: так одверто визирала з очей хворого раптова віра в його всемогутність (Ю. Шовкопляс). по плеча́х так і си́пле моро́зом. Добре співав! Як було заспіває Нечая .. По плечах так і сипле морозом (Марко Вовчок).

обсипа́є (осипа́є) / обси́пало (оси́пало) жа́ром ([гаря́чим] при́ском) кого, безос. 1. перев. недок. Хтось відчуває значне підвищення температури тіла; когось палить (у зв’язку з хворобою). Лікар спитав: — Морозить? — То морозить, то обсипає жаром. Серце ніби зупиняється,— скаржився Григорій (П. Автомонов); Настунею тіпала пропасниця, її то жаром обсипало, то проймало холодом, а чому, вона й сама не знала (Ю. Збанацький).

2. перев. док. Хтось раптово відчуває сильне хвилювання, збентеження і т. ін. від чогось. В її очах світилися сині вогники, і коли він уловлював їх, його обсипало жаром (Ю. Мушкетик); Від цих думок враз обсипало [Данила] жаром (Ю. Смолич); — Мамо, а хто мій тато? — ..ждала цього запитання. Ждала, й боялась, ..застало воно її зненацька, жаром обсипало всю (О. Гончар); Марту аж приском осипало: невже-таки прийшов за її приданим? (М. Стельмах). жа́ром так і обси́пало. Нахилилась [Тоня] до Віталика і в темряві раптом хап його за руку. Жаром його так і обсипало! І фільму вже не бачив, і не чув нічого… (О. Гончар).

обсипа́є (осипа́є, си́пле) / обси́пало (оси́пало) моро́зом (дрижака́ми) кого, рідше що, по чому, перев. безос. 1. Когось проймає дрож (перев. від хвороби). То морозом її осипає, вона біліє, то у жар укине (Панас Мирний); Чи не напосіла на мене ота пропасниця, що голову приском пече, а по тілу морозом сипле, аж зуби цокотять (Панас Мирний).

2. Хтось відчуває озноб від хвилювання, несподіванки і т. ін.; хтось хвилюється, дуже вражений чимсь.— Примарилося, наче хтось у вікно стукає... Мене морозом усю обсипало — думаю, батько (Є. Гуцало); — Знаєш: як розказала мені твоя мати, яку ви нужду, яке лишенько замолоду терпіли, то мене то в огонь укине, то морозом обсипле (Панас Мирний); Остовпіла [Катря] й завмерла від несподіванки, злякано притулившись до чийогось тину. Так і обсипало всю дрижаками (В. Кучер). аж моро́зцем обси́пало. Чоловіка аж морозцем обсипало від наглої радості (Є. Гуцало). моро́зом обси́пало всю спи́ну чию, кому. Друзеві [лікарю] всю спину морозом обсипало: так одверто визирала з очей хворого раптова віра в його всемогутність (Ю. Шовкопляс). по плеча́х так і си́пле моро́зом. Добре співав! Як було заспіває Нечая .. По плечах так і сипле морозом (Марко Вовчок).

обсипа́є (осипа́є) / обси́пало (оси́пало) жа́ром ([гаря́чим] при́ском) кого, безос. 1. перев. недок. Хтось відчуває значне підвищення температури тіла; когось палить (у зв’язку з хворобою). Лікар спитав: — Морозить? — То морозить, то обсипає жаром. Серце ніби зупиняється,— скаржився Григорій (П. Автомонов); Настунею тіпала пропасниця, її то жаром обсипало, то проймало холодом, а чому, вона й сама не знала (Ю. Збанацький).

2. перев. док. Хтось раптово відчуває сильне хвилювання, збентеження і т. ін. від чогось. В її очах світилися сині вогники, і коли він уловлював їх, його обсипало жаром (Ю. Мушкетик); Від цих думок враз обсипало [Данила] жаром (Ю. Смолич); — Мамо, а хто мій тато? — ..ждала цього запитання. Ждала, й боялась, ..застало воно її зненацька, жаром обсипало всю (О. Гончар); Марту аж приском осипало: невже-таки прийшов за її приданим? (М. Стельмах). жа́ром так і обси́пало. Нахилилась [Тоня] до Віталика і в темряві раптом хап його за руку. Жаром його так і обсипало! І фільму вже не бачив, і не чув нічого… (О. Гончар).

обсипа́ти (осипа́ти) / обси́пати (оси́пати) по́глядом, перев. яким, кого. Пильно, уважно дивитися на когось, виражаючи певні почуття. Василько крутився біля .. хат з переможним виглядом, обсипав усіх вогнистим поглядом (А. Турчинська); Кинулась панна Соня до Антоніни Павлівни, хапаючи її за руки та заглядаючи в вічі. Та враз одняла свої руки, а її зненацька обсипала таким поглядом, що в бідної дівчини пропала всяка охота до сміху (Дніпрова Чайка); І вже як хто їй потрібен, то так і осяйне! Так і осипле поглядом (Дніпрова Чайка).

як (мов, на́че і т. ін.) при́ском (жа́ром) обси́пати (оси́пати) / обсипа́ти (осипа́ти) кого. 1. Викликати відчуття жару у кого-небудь. Опівдня [опівдні] сонячний промінь гарячий перекине через хату ясну стягу трепечущу [тремтливу]наче мене жаром обсипле. Душно мені, дрімота, а сну немає (Марко Вовчок). аж на́че жа́ром сипону́ло по спи́ні, безос. Повірте, аж наче жаром сипонуло по спині (О. Довженко).

2. Раптово вразити, схвилювати, засоромити, розсердити і т. ін. кого-небудь. Мов приском старостів та молодого вража дівка обсипала, стало їм і соромно, і сердито на гаспидську дівку за таку одповідь (Укр.. казки); Соломія підвела голову, вдруге блиснула очима на Романа .. Той блиск гарячих очей неначе обсипав його жаром (І. Нечуй-Левицький); Мене тривожить рокіт літаків. Він серце наче обсипає приском (О. Коломієць). ні́би хто жа́ром обси́пав. І раптом Платона ніби хто жаром обсипав (З газети). на́че жа́ром вси́пало, безос. Мене наче жаром всипало (Марко Вовчок). мов обси́паний при́ском. Я весь тремтів, стояв, мов обсипаний приском (І. Франко).

як (мов, на́че і т. ін.) при́ском (жа́ром) обси́пати (оси́пати) / обсипа́ти (осипа́ти) кого. 1. Викликати відчуття жару у кого-небудь. Опівдня [опівдні] сонячний промінь гарячий перекине через хату ясну стягу трепечущу [тремтливу]наче мене жаром обсипле. Душно мені, дрімота, а сну немає (Марко Вовчок). аж на́че жа́ром сипону́ло по спи́ні, безос. Повірте, аж наче жаром сипонуло по спині (О. Довженко).

2. Раптово вразити, схвилювати, засоромити, розсердити і т. ін. кого-небудь. Мов приском старостів та молодого вража дівка обсипала, стало їм і соромно, і сердито на гаспидську дівку за таку одповідь (Укр.. казки); Соломія підвела голову, вдруге блиснула очима на Романа .. Той блиск гарячих очей неначе обсипав його жаром (І. Нечуй-Левицький); Мене тривожить рокіт літаків. Він серце наче обсипає приском (О. Коломієць). ні́би хто жа́ром обси́пав. І раптом Платона ніби хто жаром обсипав (З газети). на́че жа́ром вси́пало, безос. Мене наче жаром всипало (Марко Вовчок). мов обси́паний при́ском. Я весь тремтів, стояв, мов обсипаний приском (І. Франко).

Словник відмінків

Інфінітив обсипа́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обсипа́ймо
2 особа обсипа́й обсипа́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обсипа́тиму обсипа́тимемо, обсипа́тимем
2 особа обсипа́тимеш обсипа́тимете
3 особа обсипа́тиме обсипа́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа обсипа́ю обсипа́ємо, обсипа́єм
2 особа обсипа́єш обсипа́єте
3 особа обсипа́є обсипа́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обсипа́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обсипа́в обсипа́ли
жін. р. обсипа́ла
сер. р. обсипа́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
обсипа́вши

Словник синонімів

ОТОЧИ́ТИ (розташуватися, зайняти місце навколо кого-, чого-небудь), ОБСТУПИ́ТИ[ОСТУПИ́ТИ], ОПА́СТИ[ОБПА́СТИ], ОБТО́ВПИТИрозм.,ОБСТА́ТИрозм.,ОБСИ́ПАТИ[ОСИ́ПАТИ]рідше,ОКО́ЛИТИрідко,ОБЛІПИ́ТИпідсил. розм.,ОБЛИ́ПНУТИпідсил. розм.,ОБЛЯГТИ́підсил. розм.,ОБСІ́СТИпідсил. розм., ОБЛИ́ТИпідсил. розм.,ОБІЛЛЯ́ТИпідсил. розм.; ОБСКО́ЧИТИрозм.,ОБАРА́НИТИрозм. (швидко і раптово). - Недок.: ото́чувати, оточа́тирідкообступа́ти[оступа́ти], опада́ти[обпада́ти], обстава́ти, обсипа́ти[осипа́ти], обсипувати[оси́пувати]рідкооблі́плювати, облипа́ти, облипнути, обляга́ти, обсіда́ти, облива́ти. Танкісти і дівчата оточили молодих (О. Довженко); Кілька колгоспників обступили новеньку машину (Г. Епік); Він був середній на зріст і завжди дивувався, коли велетні сини оступали його, мов бір (Ю. Яновський); Собаки обпали робітників, сікалися до ніг (І. Франко); Вся увага на двері, за якими засідає комісія, всі поглядами на того, хто виходить звідти. Коли вийде, одразу обтовплять його (О. Гончар); Деякі вже обстали купу дівчат навкруги і жартували (І. Нечуй-Левицький); - Діти! - звернувся він до табунця босої простоголової дітвори, що вже встигла околити й дівку, і повозку (Л. Яновська); Дівчата, що обліпили акордеоніста,.. співали весільної (М. Руденко); Контору відкривають аж в дев’ятій ранком, але ми вже облягли її від сьомої (Мирослав Ірчан); Треба нам не прогавити князя. Бо як обсядуть його, тоді не проб’єшся й слово мовити (П. Загребельний); В кошарі його обливало ціле море овець (М. Коцюбинський); Антін Андрійович по-молодецькому скочив з коня, і його мов зграя гавенят, миттю обаранили діти (С. Добровольський).
ОБСИПА́ТИ[ОСИПА́ТИ] (покривати всю поверхню, з усіх боків, трусячи, сиплючи чимось або сиплючись), ОБТРУ́ШУВАТИ, ОБСИ́ПУВАТИрідше, ОБМІТА́ТИчим, без додатка, розм.; ЗАПОРО́ШУВАТИ, ПРИПОРО́ШУВАТИ (тонким шаром). - Док.: обси́пати[оси́пати], обтруси́ти, обмести́, запороши́ти, припороши́ти. Давид крутив віялку.. Рвав вітер, осипав половою, порошив очі (А. Головко); Ось лапата рука зачепила його за голову й зразу обтрусило всього снігом (Панас Мирний); Старий рудий кафтан білівся [в Мортка] від муки; мука обліпила також бік криси заломленого капелюха і легко обсипувала довгі пейси (Н. Кобринська); На крилечках, вітрику, полети, Колосочки золотом обмети (О. Олесь); Сніг шапкою наліг йому на голову, запорошив усю постать (Леся Українка); Зелені ліси ялинові позацвітали та припорошили шовкові трави мов золотим маком (Ю. Федькович). - Пор. 1. си́пати.
ПІДГОРТА́ТИ (вирощуючи рослини, нагрібати розпушену землю до основи стебел), ОБГОРТА́ТИ, ПІДСИПА́ТИрозм., ОБСИПА́ТИрозм.,ПІДГО́РТУВАТИрозм.; ПІДСА́ПУВАТИ, ОБСА́ПУВАТИ (сапою). - Док.: підгорну́ти, обгорну́ти, підси́пати, обси́пати, підсапа́ти, обсапа́ти. Емене, не покладаючи рук, садить тютюн, підгортає виноград (М. Коцюбинський); Степанида.. взяла біля порога сапочку й поволі рушила на город обгортати картоплю (А. Шиян); - Я ж тобі пшеницю сполола, картоплю сполола й підсипала! (Грицько Григоренко); - Як було полю грядки, або підсапую капусту, або підгортую картоплю, він усе слідком ходить за мною (І. Нечуй-Левицький); Наталка.. бере сапу і йде на город. Несміло обсапує кущики картоплі, боячись підрізати їх (М. Зарудний).
СКИДА́ТИ (про рослини - втрачати листя, пелюстки, плоди), ОБСИПА́ТИ[ОСИПА́ТИ], ГУБИ́ТИ, РОНИ́ТИ, РОНЯ́ТИрідше. - Док.: ски́нути, обси́пати[оси́пати], зрони́ти. Яблуні скидали і розсівали по траві свої останні падалочки (І. Волошин); Червоні маки обсипали тріпотливі пелюстки (О. Донченко); Біля самого заводу Він [клен] стоїть, як вартовий, І в осінню непогоду Листя губить молодий (Я. Шпорта); Пожовкло листя, вже дуби Дозрілі ронять жолуді (П. Дорошко).
УКРИВА́ТИ[ВКРИВА́ТИ] (про суцільну масу чого-небудь, рослинність тощо - заповнювати густо собою якусь поверхню, якийсь простір, предмет), ПОКРИВА́ТИ, КРИ́ТИ, ЗАСТИЛА́ТИ[ЗАСТЕЛЯ́ТИ], УСТЕЛЯ́ТИ[ВСТЕЛЯ́ТИ], УСТИЛА́ТИ[ВСТИЛА́ТИ], УСТЕ́ЛЮВАТИ[ВСТЕ́ЛЮВАТИ], УСІВА́ТИ[ВСІВА́ТИ], ЗАТЯГА́ТИ, ОБЛІ́ПЛЮВАТИ, ОБЛИПА́ТИрозм.; ОБСИПА́ТИ[ОСИПА́ТИ], ПРИТРУ́ШУВАТИ, ПРИПОРО́ШУВАТИ, ПРИПУ́ДРЮВАТИ, ОПУ́ШУВАТИ, ОДЯГА́ТИрозм. (лягати шаром, випадати на якусь поверхню); ПОЙМА́ТИ (покривати собою - про воду). - Док.: укри́ти[вкри́ти], покри́ти, застели́ти, устели́ти[встели́ти], усла́ти[всла́ти], усі́яти[всі́яти], засі́яти, затягну́ти, затягти, обліпи́ти, обли́пнути, обси́пати[оси́пати], притруси́ти, припороши́ти, припу́дрити, напу́дрити, опуши́ти, одягну́ти, одягти́, пойня́ти (вкрити тонким шаром). Блакитні широкі долини.. вкриті буйними травами, квітами, свічадами озер (І. Багряний); Настане літо; жовтий цвіт Укриє липу до вершини (Я. Щоголів); Всю долину покрив квіток весняних цілий ліс (Леся Українка); Пухкийсніговий килим застеляв обидва береги (Я. Качура); Сльози застелили очі (А. Головко); Холодна цвіль затягнула мармурові плити (В. Кучер); Зелені здорові абрикоси густо обліплювали гілки (І. Нечуй-Левицький); Білий цвіт вишні обсипає хату пелюстками (М. Стельмах); Сніг перестав іти, але за ніч притрусив дахи (С. Скляренко); Густий іній опушував дерева (В. Собко); Мхи одягали камінь зеленим шовком (М. Коцюбинський); Розлилася вода, пойняла береги (П. Грабовський).
УКРИВА́ТИ[ВКРИВА́ТИ] (про велику кількість кого-, чого-небудь - з’являючись десь або рухаючись в одне місце, скупчуючись, щільно розміщатися на чомусь, навколо когось, чогось), ПОКРИВА́ТИ, ОБСІДА́ТИ[ОСІДА́ТИрідше], ОБСИПА́ТИ, УСИПА́ТИ[ВСИПА́ТИ], ОБЛІ́ПЛЮВАТИ, ОБЛИПА́ТИ, ОПАДАТИ, ОБСІВА́ТИ, ОБСІ́ЮВАТИ. - Док.: укри́ти[вкри́ти], покри́ти, обсі́сти[осі́сти], обси́пати, уси́пати[вси́пати], обліпи́ти, обли́пнути, обсі́яти. - Люди весь плац укрили. Куди не поглянь - старі або малі (М. Стельмах); Мирні зорі все покрили небо (І. Гончаренко); Діти повилазили на тин і обсіли його, неначе горобці (І. Нечуй-Левицький); До мене й муха не пристає, а вас так і обсипають (М. Номис); Всипали двір голодуючі люди (П. Грабовський); Бджоли обліплювали роями її [гречки] цвіти (Лесь Мартович); Денце макітри облипли мухи, наче насіли на щось солодке (М. Коцюбинський); Юрмилися навколо козаки, облипали кобзаря (З. Тулуб).

Словник фразеологізмів

обсипа́є (осипа́є) / обси́пало (оси́пало) жа́ром ([гаря́чим] при́ском) кого, безос. 1. перев. недок. Хтось відчуває значне підвищення температури тіла; когось палить (у зв’язку з хворобою). Лікар спитав: — Морозить? — То морозить, то обсипає жаром. Серце ніби зупиняється,— скаржився Григорій (П. Автомонов); Настунею тіпала пропасниця, її то жаром обсипало, то проймало холодом, а чому, вона й сама не знала (Ю. Збанацький).

2. перев. док. Хтось раптово відчуває сильне хвилювання, збентеження і т. ін. від чогось. В її очах світилися сині вогники, і коли він уловлював їх, його обсипало жаром (Ю. Мушкетик); Від цих думок враз обсипало [Данила] жаром (Ю. Смолич); — Мамо, а хто мій тато? — ..ждала цього запитання. Ждала, й боялась, ..застало воно її зненацька, жаром обсипало всю (О. Гончар); Марту аж приском осипало: невже-таки прийшов за її приданим? (М. Стельмах). жа́ром так і обси́пало. Нахилилась [Тоня] до Віталика і в темряві раптом хап його за руку. Жаром його так і обсипало! І фільму вже не бачив, і не чув нічого… (О. Гончар).

обсипа́є (осипа́є, си́пле) / обси́пало (оси́пало) моро́зом (дрижака́ми) кого, рідше що, по чому, перев. безос. 1. Когось проймає дрож (перев. від хвороби). То морозом її осипає, вона біліє, то у жар укине (Панас Мирний); Чи не напосіла на мене ота пропасниця, що голову приском пече, а по тілу морозом сипле, аж зуби цокотять (Панас Мирний).

2. Хтось відчуває озноб від хвилювання, несподіванки і т. ін.; хтось хвилюється, дуже вражений чимсь.— Примарилося, наче хтось у вікно стукає... Мене морозом усю обсипало — думаю, батько (Є. Гуцало); — Знаєш: як розказала мені твоя мати, яку ви нужду, яке лишенько замолоду терпіли, то мене то в огонь укине, то морозом обсипле (Панас Мирний); Остовпіла [Катря] й завмерла від несподіванки, злякано притулившись до чийогось тину. Так і обсипало всю дрижаками (В. Кучер). аж моро́зцем обси́пало. Чоловіка аж морозцем обсипало від наглої радості (Є. Гуцало). моро́зом обси́пало всю спи́ну чию, кому. Друзеві [лікарю] всю спину морозом обсипало: так одверто визирала з очей хворого раптова віра в його всемогутність (Ю. Шовкопляс). по плеча́х так і си́пле моро́зом. Добре співав! Як було заспіває Нечая .. По плечах так і сипле морозом (Марко Вовчок).

обсипа́є (осипа́є) / обси́пало (оси́пало) жа́ром ([гаря́чим] при́ском) кого, безос. 1. перев. недок. Хтось відчуває значне підвищення температури тіла; когось палить (у зв’язку з хворобою). Лікар спитав: — Морозить? — То морозить, то обсипає жаром. Серце ніби зупиняється,— скаржився Григорій (П. Автомонов); Настунею тіпала пропасниця, її то жаром обсипало, то проймало холодом, а чому, вона й сама не знала (Ю. Збанацький).

2. перев. док. Хтось раптово відчуває сильне хвилювання, збентеження і т. ін. від чогось. В її очах світилися сині вогники, і коли він уловлював їх, його обсипало жаром (Ю. Мушкетик); Від цих думок враз обсипало [Данила] жаром (Ю. Смолич); — Мамо, а хто мій тато? — ..ждала цього запитання. Ждала, й боялась, ..застало воно її зненацька, жаром обсипало всю (О. Гончар); Марту аж приском осипало: невже-таки прийшов за її приданим? (М. Стельмах). жа́ром так і обси́пало. Нахилилась [Тоня] до Віталика і в темряві раптом хап його за руку. Жаром його так і обсипало! І фільму вже не бачив, і не чув нічого… (О. Гончар).

обсипа́є (осипа́є, си́пле) / обси́пало (оси́пало) моро́зом (дрижака́ми) кого, рідше що, по чому, перев. безос. 1. Когось проймає дрож (перев. від хвороби). То морозом її осипає, вона біліє, то у жар укине (Панас Мирний); Чи не напосіла на мене ота пропасниця, що голову приском пече, а по тілу морозом сипле, аж зуби цокотять (Панас Мирний).

2. Хтось відчуває озноб від хвилювання, несподіванки і т. ін.; хтось хвилюється, дуже вражений чимсь.— Примарилося, наче хтось у вікно стукає... Мене морозом усю обсипало — думаю, батько (Є. Гуцало); — Знаєш: як розказала мені твоя мати, яку ви нужду, яке лишенько замолоду терпіли, то мене то в огонь укине, то морозом обсипле (Панас Мирний); Остовпіла [Катря] й завмерла від несподіванки, злякано притулившись до чийогось тину. Так і обсипало всю дрижаками (В. Кучер). аж моро́зцем обси́пало. Чоловіка аж морозцем обсипало від наглої радості (Є. Гуцало). моро́зом обси́пало всю спи́ну чию, кому. Друзеві [лікарю] всю спину морозом обсипало: так одверто визирала з очей хворого раптова віра в його всемогутність (Ю. Шовкопляс). по плеча́х так і си́пле моро́зом. Добре співав! Як було заспіває Нечая .. По плечах так і сипле морозом (Марко Вовчок).

обсипа́є (осипа́є) / обси́пало (оси́пало) жа́ром ([гаря́чим] при́ском) кого, безос. 1. перев. недок. Хтось відчуває значне підвищення температури тіла; когось палить (у зв’язку з хворобою). Лікар спитав: — Морозить? — То морозить, то обсипає жаром. Серце ніби зупиняється,— скаржився Григорій (П. Автомонов); Настунею тіпала пропасниця, її то жаром обсипало, то проймало холодом, а чому, вона й сама не знала (Ю. Збанацький).

2. перев. док. Хтось раптово відчуває сильне хвилювання, збентеження і т. ін. від чогось. В її очах світилися сині вогники, і коли він уловлював їх, його обсипало жаром (Ю. Мушкетик); Від цих думок враз обсипало [Данила] жаром (Ю. Смолич); — Мамо, а хто мій тато? — ..ждала цього запитання. Ждала, й боялась, ..застало воно її зненацька, жаром обсипало всю (О. Гончар); Марту аж приском осипало: невже-таки прийшов за її приданим? (М. Стельмах). жа́ром так і обси́пало. Нахилилась [Тоня] до Віталика і в темряві раптом хап його за руку. Жаром його так і обсипало! І фільму вже не бачив, і не чув нічого… (О. Гончар).

обсипа́ти (осипа́ти) / обси́пати (оси́пати) по́глядом, перев. яким, кого. Пильно, уважно дивитися на когось, виражаючи певні почуття. Василько крутився біля .. хат з переможним виглядом, обсипав усіх вогнистим поглядом (А. Турчинська); Кинулась панна Соня до Антоніни Павлівни, хапаючи її за руки та заглядаючи в вічі. Та враз одняла свої руки, а її зненацька обсипала таким поглядом, що в бідної дівчини пропала всяка охота до сміху (Дніпрова Чайка); І вже як хто їй потрібен, то так і осяйне! Так і осипле поглядом (Дніпрова Чайка).

як (мов, на́че і т. ін.) при́ском (жа́ром) обси́пати (оси́пати) / обсипа́ти (осипа́ти) кого. 1. Викликати відчуття жару у кого-небудь. Опівдня [опівдні] сонячний промінь гарячий перекине через хату ясну стягу трепечущу [тремтливу]наче мене жаром обсипле. Душно мені, дрімота, а сну немає (Марко Вовчок). аж на́че жа́ром сипону́ло по спи́ні, безос. Повірте, аж наче жаром сипонуло по спині (О. Довженко).

2. Раптово вразити, схвилювати, засоромити, розсердити і т. ін. кого-небудь. Мов приском старостів та молодого вража дівка обсипала, стало їм і соромно, і сердито на гаспидську дівку за таку одповідь (Укр.. казки); Соломія підвела голову, вдруге блиснула очима на Романа .. Той блиск гарячих очей неначе обсипав його жаром (І. Нечуй-Левицький); Мене тривожить рокіт літаків. Він серце наче обсипає приском (О. Коломієць). ні́би хто жа́ром обси́пав. І раптом Платона ніби хто жаром обсипав (З газети). на́че жа́ром вси́пало, безос. Мене наче жаром всипало (Марко Вовчок). мов обси́паний при́ском. Я весь тремтів, стояв, мов обсипаний приском (І. Франко).

як (мов, на́че і т. ін.) при́ском (жа́ром) обси́пати (оси́пати) / обсипа́ти (осипа́ти) кого. 1. Викликати відчуття жару у кого-небудь. Опівдня [опівдні] сонячний промінь гарячий перекине через хату ясну стягу трепечущу [тремтливу]наче мене жаром обсипле. Душно мені, дрімота, а сну немає (Марко Вовчок). аж на́че жа́ром сипону́ло по спи́ні, безос. Повірте, аж наче жаром сипонуло по спині (О. Довженко).

2. Раптово вразити, схвилювати, засоромити, розсердити і т. ін. кого-небудь. Мов приском старостів та молодого вража дівка обсипала, стало їм і соромно, і сердито на гаспидську дівку за таку одповідь (Укр.. казки); Соломія підвела голову, вдруге блиснула очима на Романа .. Той блиск гарячих очей неначе обсипав його жаром (І. Нечуй-Левицький); Мене тривожить рокіт літаків. Він серце наче обсипає приском (О. Коломієць). ні́би хто жа́ром обси́пав. І раптом Платона ніби хто жаром обсипав (З газети). на́че жа́ром вси́пало, безос. Мене наче жаром всипало (Марко Вовчок). мов обси́паний при́ском. Я весь тремтів, стояв, мов обсипаний приском (І. Франко).