-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | обсерва́тор | обсерва́тори |
| родовий | обсерва́тора | обсерва́торів |
| давальний | обсерва́торові, обсерва́тору | обсерва́торам |
| знахідний | обсерва́тора | обсерва́торів |
| орудний | обсерва́тором | обсерва́торами |
| місцевий | на/в обсерва́торові, обсерва́торі | на/в обсерва́торах |
| кличний | обсерва́торе | обсерва́тори |
Словник синонімів
СПОСТЕРІГА́Ч (той, хто спостерігає, стежить за ким-, чим-небудь, підмічає щось), СПОСТЕРЕ́ЖНИК, СПОГЛЯДА́Ч, СПОГЛЯДА́ЛЬНИК, ОБСЕРВА́ТОР книжн.; ГЛЯДА́Ч (той, хто дивиться на що-небудь, спостерігає щось з цікавості тощо). Життя давно остудило Бурдила й перетворило його на спокійного спостерігача (З. Тулуб); Пасивний споглядач; Не від людей, а до людей Цей любомудрець-споглядальник [Сковорода] Не поспішаючи іде (П. Дорошко); Навіть обсерватор у скляній будці чорта тепер побачить - дощ же пливе річкою по шибках (П. Козланюк); Доки малюк намагався потягти важку лопату, - його вже оточили глядачі, робітники зміни (Ю. Яновський).