-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | обріка́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | обріка́ймо |
| 2 особа | обріка́й | обріка́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обріка́тиму | обріка́тимемо, обріка́тимем |
| 2 особа | обріка́тимеш | обріка́тимете |
| 3 особа | обріка́тиме | обріка́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | обріка́ю | обріка́ємо, обріка́єм |
| 2 особа | обріка́єш | обріка́єте |
| 3 особа | обріка́є | обріка́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| обріка́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | обріка́в | обріка́ли |
| жін. р. | обріка́ла |
| сер. р. | обріка́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| обріка́вши |
Словник синонімів
ОБІЦЯ́ТИ (зобов’язуватися зробити щось, діяти певним чином), ОБІЦЯ́ТИСЯ розм.; НАХВАЛЯ́ТИСЯ розм. (хвастовито); ОБІЩА́ТИ розм., ОБІЩА́ТИСЯ заст., розм., ОБРІКА́ТИ заст., ОБІЦЮВАТИ діал., ПРИРІКА́ТИ діал., ПРИОБІ́ЦЮВАТИ діал. - Док.: пообіця́ти, пообіця́тися, пообіща́ти, пообіща́тися, обректи́, пообі́цювати, приобіця́ти діал. приректи́, поміни́ти діал. поміни́тися діал. Тонув - сокиру обіцяв, а витягли - і топорища шкода (прислів’я); Обіцявся чорнобривий, Коли не загине, Обіцявся вернутися (Т. Шевченко); - Е, і погуляємо ж, молодиці, на тому весіллі! - нахвалялася Настя Гірчак, гупаючи ногами об землю (І. Цюпа); Орися обіцяла написати тітці скоро (Леся Українка); [Олена:] Сьогодні обіщався надійти з Брусової на вулицю Олекса з скрипкою (С. Васильченко); На заручинах обрікають молодятам подарунки (Словник Б. Грінченка); І обіцював, що справить йому пушку [рушницю] і топорець купить (Марко Черемшина); Робітники, раді так несподіваній щедрості Германа і його обіцянкам, кланялися і прирікали мовчати (І. Франко); Він обіцяв присадкуватому клинчик на отаву, а старенькому тихцем помінив дати п’ятку (Лесь Мартович); Ніхто нічого не сказав.. Один тільки рудий Герасим помінився дещо розказати (Б. Грінченко).
ПРИРІКА́ТИ (визначати кому-небудь якусь долю, перев. недобру, неминучість чогось), РОКУВА́ТИ поет., ОБРІКА́ТИ рідше. - Док.: приректи́, обректи́. Хай тебе єхидно і лукаво Фарисей до згуби приріка, Хай, як хочуть, казяться святоші.., - Вже вони для тебе не страшні! (переклад М. Лукаша); [Мартіан:] Я, мов ідолянин, дітей своїх на жертву рокував (Леся Українка).