-1-
іменник чоловічого роду
(обріз) [рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний обріза́н обріза́ни
родовий обріза́на обріза́нів
давальний обріза́ну, обріза́нові обріза́нам
знахідний обріза́н обріза́ни
орудний обріза́ном обріза́нами
місцевий на/в обріза́ні на/в обріза́нах
кличний обріза́не* обріза́ни*

Словник синонімів

ОБРІ́З (гвинтівка з укороченим стволом і прикладом), ВІДРІ́З, ВІДРІЗА́Н[ОДРІЗА́Н]розм.,КУЦА́Крозм.,ОБРІЗА́Нрозм. рідше,УТИ́НОК[ВТИ́НОК]діал.По селах і хуторах темними осінніми ночами лунали постріли з обрізів (В. Гжицький); [Сироватка:] З рушниці тільки горобців добре бити. Відріз - той не зрадить... (І. Микитенко); Панський куркуль стріляв із одрізана вслід (М. Бажан); А нещодавно шумів ліс шумом зловісним, лякав куцаками, нагаями та бомбами бандитськими... (Остап Вишня); Знайшов під лавою пляшку гасу, ганчірку і, наквацювавши її, заходився біля обрізана (Г. Епік); Свій утинок він уже встиг віддати Степанові Кушніру (М. Стельмах). - Пор. рушни́ця.