обрятований 1 значення

-1-
дієприкметник
[рідко]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний обрято́ваний обрято́вана обрято́ване обрято́вані
родовий обрято́ваного обрято́ваної обрято́ваного обрято́ваних
давальний обрято́ваному обрято́ваній обрято́ваному обрято́ваним
знахідний обрято́ваний, обрято́ваного обрято́вану обрято́ване обрято́вані, обрято́ваних
орудний обрято́ваним обрято́ваною обрято́ваним обрято́ваними
місцевий на/в обрято́ваному, обрято́ванім на/в обрято́ваній на/в обрято́ваному, обрято́ванім на/в обрято́ваних