обряджений 1 значення

-1-
дієприкметник
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний обря́джений обря́джена обря́джене обря́джені
родовий обря́дженого обря́дженої обря́дженого обря́джених
давальний обря́дженому обря́дженій обря́дженому обря́дженим
знахідний обря́джений, обря́дженого обря́джену обря́джене обря́джені, обря́джених
орудний обря́дженим обря́дженою обря́дженим обря́дженими
місцевий на/в обря́дженому, обря́дженім на/в обря́дженій на/в обря́дженому, обря́дженім на/в обря́джених