обрушити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обру́шити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обру́шмо
2 особа обру́ш обру́ште
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обру́шу обру́шимо, обру́шим
2 особа обру́шиш обру́шите
3 особа обру́шить обру́шать
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обру́шив обру́шили
жін.р. обру́шила
сер.р. обру́шило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обру́шений
Безособова форма
обру́шено
Дієприслівник
обру́шивши