обрушений 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний обру́шений обру́шена обру́шене обру́шені
родовий обру́шеного обру́шеної обру́шеного обру́шених
давальний обру́шеному обру́шеній обру́шеному обру́шеним
знахідний обру́шений обру́шену обру́шене обру́шені
орудний обру́шеним обру́шеною обру́шеним обру́шеними
місцевий на/в обру́шеному, обру́шенім на/в обру́шеній на/в обру́шеному, обру́шенім на/в обру́шених