-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обруча́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обруча́ймо
2 особа обруча́й обруча́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обруча́тиму обруча́тимемо, обруча́тимем
2 особа обруча́тимеш обруча́тимете
3 особа обруча́тиме обруча́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа обруча́ю обруча́ємо, обруча́єм
2 особа обруча́єш обруча́єте
3 особа обруча́є обруча́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обруча́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обруча́в обруча́ли
жін. р. обруча́ла
сер. р. обруча́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
обруча́вши

Словник синонімів

ЗАРУЧА́ТИ (оголошувати кого-небудь нареченою і нареченим), ОБРУЧА́ТИ, ЗМОВЛЯ́ТИзаст. (справляти заручини); ЄДНА́ТИзаст. (домовлятися з кимось про одруження дітей і взагалі кого-небудь). - Док.: заручи́ти, обручи́ти, змо́вити, поєдна́ти. Послали сватів, побрали рушники, заручили молодих (Марко Вовчок); Зараз і змовили за хорошого чоловіка, за багатого одинця (Ганна Барвінок); Надивлялась [мати], любувалась Княжною своєю... І жениха їй єднала, І раділа з нею (Т. Шевченко). - Пор. одружи́ти.
ОДРУЖИ́ТИз ким, на кому і без додатка (з’єднати шлюбом чоловіка з жінкою), ПОЄДНА́ТИкого з ким, СПАРУВА́ТИ, ПРИСТРО́ЇТИрозм., ОБКРУТИ́ТИрозм.[ОКРУТИ́ТИрозм.], ПОДРУЖИ́ТИрозм.,ЗАШЛЮ́БИТИзаст.,ОПЕНЬГА́ТИдіал.;ОЖЕНИ́ТИ, ПОЖЕНИ́ТИ (парубка, чоловіка); ВИ́ДАТИ (дівчину, жінку); ПОВІНЧА́ТИ, ОБВІНЧА́ТИ (здійснюючи церковний обряд); ОБРУЧИ́ТИ (одягнувши молодим обручки). - Недок.: одру́жувати, поє́днувати, парува́ти, пристро́ювати, обкру́чувати[окру́чувати], дружи́тирідшежени́ти, видава́ти, вінча́ти, обруча́ти. Задумала Орлиха свого Василя одружити, стала шукати людей (Марко Вовчок); Одружили Палажку з парубком, і .. свекор забрав молодих та й повіз до себе (О. Стороженко); Хотіли оце мене старі одружити на Орині Окунь, на багатство її позаздрили (М. Стельмах); Не сина з нею [дівчиною] поєднать, - А забандюрилось старому Самому в дурнях побувать (Т. Шевченко); - Так що вже пан не робив, щоб їх спарувать, нічого не вдіяв (М. Старицький); - У вас дочка; треба до ума довести, треба її пристроїти (Панас Мирний); - Моя [дочка] вже доросленька! Кума казали, що Іванів Максим уже напитував! Мабуть, так, у м’ясниці й обкрутимо (Остап Вишня); Ах, мати, не знати, чи рада тому, може, тя [тебе] зашлюбить кому іншому (П. Чубинський); Треба його увосени опеньгати (Словник Б. Грінченка); Дівчино, - дай руку молодому! Мати, - свого сина ожени! (П. Тичина); - Взагалі хлопець ти непоганий. Інакше, хіба б ми видали за тебе нашу красуню Олю? (А. Головко); Тільки який же вас піп повінчає? Вона ж, мабуть, католичка, а ти магометанської віри?.. (О. Гончар); Коли б же швидше.. приходив! Панотець обіщавсь зараз нас обвінчати (Г. Квітка-Основ’яненко).