-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обру́бувати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обру́буймо
2 особа обру́буй обру́буйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обру́буватиму обру́буватимемо, обру́буватимем
2 особа обру́буватимеш обру́буватимете
3 особа обру́буватиме обру́буватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа обру́бую обру́буємо, обру́буєм
2 особа обру́буєш обру́буєте
3 особа обру́бує обру́бують
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обру́буючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обру́бував обру́бували
жін. р. обру́бувала
сер. р. обру́бувало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обру́буваний
Безособова форма
обру́бувано
Дієприслівник
обру́бувавши

Словник синонімів

ВІДРУБА́ТИ (відокремити ударом або кількома ударами гострого знаряддя чи холодної зброї), ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, ВІДСІ́КТИ, УСІКТИ́заст.; ОБРУБА́ТИ (одне за одним, частину за частиною). - Недок.: відру́бувати, відтина́ти, відсіка́ти, усіка́ти, сікти́, обру́бувати. Згодом ми відрубали гілку (І. Муратов); - Кажуть, що й кат не говіркий, а голову він одтинає (Марко Вовчок); - А мені, братчики, адіть, який шмат хвоста мечем відсікли (І. Франко); Несториця з кількома недобитками прибіг до царя, схиляючи повинну голову, яку, як відомо, меч не січе (П. Загребельний); Він сікачем обрубує стигліші голови соняшників (М. Стельмах).
ОБРУ́БУВАТИ (очищати дерево від гілок, сучків, кори), ОБЧУ́ХРУВАТИ, ЧУХРА́ТИ, ОБТІ́СУВАТИ (перев. кору). - Док.: обруба́ти, обчухра́ти[очухра́тирозм. рідше], почухра́тирозм.обтеса́ти. Велетня [дерево] обрубують з галуззя і по утертій колії спускають горою на ріку (І. Франко); З лугу вигонив панський луговий, з поближньої ліщини - побережник, а своїх верб не стане, щоб на паливо їх обчухрувати (І. Муратов); Чухрали теслярі якісь колоди (О. Ільченко); Стукотіли сокири, рубаючи та обтісуючи сухе смолисте дерево (З. Тулуб).