обрубити 1 значення

-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обруби́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обрубі́мо, обрубі́м
2 особа обруби́ обрубі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обрублю́ обру́бимо, обру́бим
2 особа обру́биш обру́бите
3 особа обру́бить обру́блять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обруби́в обруби́ли
жін.р. обруби́ла
сер.р. обруби́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обру́блений
Безособова форма
обру́блено
Дієприслівник
обруби́вши

Словник синонімів

ПІДРУ́БЛЮВАТИ (шити, підгинаючи край чогось), ПІДШИВА́ТИ, ОБРУ́БЛЮВАТИ, РУБИ́ТИрозм. - Док.: підрубити, підши́ти, обруби́ти. Подолки чоловічої та жіночої сорочок підрублюють рубцями завширшки не більш як 0,5 см (з посібника); Підшивав [ковдру] рівно 2 години, аж втомився (М. Коцюбинський); Обрублювати сорочку; - Не жаль мені хустиночки, що її рубила, А жаль мені Василини, що вірно любила (пісня). - Пор. 1. обшива́ти.