-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обруба́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обруба́ймо
2 особа обруба́й обруба́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обруба́ю обруба́ємо, обруба́єм
2 особа обруба́єш обруба́єте
3 особа обруба́є обруба́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обруба́в обруба́ли
жін.р. обруба́ла
сер.р. обруба́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обру́баний
Безособова форма
обру́бано
Дієприслівник
обруба́вши

Словник синонімів

ВІДРУБА́ТИ (відокремити ударом або кількома ударами гострого знаряддя чи холодної зброї), ВІДІТНУ́ТИ, ВІДТЯ́ТИ, ВІДСІ́КТИ, УСІКТИ́заст.; ОБРУБА́ТИ (одне за одним, частину за частиною). - Недок.: відру́бувати, відтина́ти, відсіка́ти, усіка́ти, сікти́, обру́бувати. Згодом ми відрубали гілку (І. Муратов); - Кажуть, що й кат не говіркий, а голову він одтинає (Марко Вовчок); - А мені, братчики, адіть, який шмат хвоста мечем відсікли (І. Франко); Несториця з кількома недобитками прибіг до царя, схиляючи повинну голову, яку, як відомо, меч не січе (П. Загребельний); Він сікачем обрубує стигліші голови соняшників (М. Стельмах).
ОБРУ́БУВАТИ (очищати дерево від гілок, сучків, кори), ОБЧУ́ХРУВАТИ, ЧУХРА́ТИ, ОБТІ́СУВАТИ (перев. кору). - Док.: обруба́ти, обчухра́ти[очухра́тирозм. рідше], почухра́тирозм.обтеса́ти. Велетня [дерево] обрубують з галуззя і по утертій колії спускають горою на ріку (І. Франко); З лугу вигонив панський луговий, з поближньої ліщини - побережник, а своїх верб не стане, щоб на паливо їх обчухрувати (І. Муратов); Чухрали теслярі якісь колоди (О. Ільченко); Стукотіли сокири, рубаючи та обтісуючи сухе смолисте дерево (З. Тулуб).