обридлий 1 значення

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний обри́длий обри́дла обри́дле обри́длі
родовий обри́длого обри́длої обри́длого обри́длих
давальний обри́длому обри́длій обри́длому обри́длим
знахідний обри́длий, обри́длого обри́длу обри́дле обри́длі, обри́длих
орудний обри́длим обри́длою обри́длим обри́длими
місцевий на/в обри́длому, обри́длім на/в обри́длій на/в обри́длому, обри́длім на/в обри́длих

Словник синонімів

НАБРИ́ДЛИЙ (який набрид, став нецікавим, немилим, нестерпним), ОБРИ́ДЛИЙ, ОСОРУ́ЖНИЙпідсил.розм.,ЗНАВІСНІ́ЛИЙпідсил.,ОСТОГИ́ДЛИЙпідсил.розм.,ОСТОЧОРТІ́ЛИЙпідсил. фам.,НАСТОЧОРТІ́ЛИЙпідсил. фам.,ОСТИ́ЛИЙдіал.Він сидів, ..уткнувшись у шибку, спостерігаючи знайомі набридлі краєвиди (Ю. Шовкопляс); Кинула б вона сей світ: такий він їй гіркий та обридлий (Панас Мирний); Ніхто чоловікові так не дошкулить, як іноді сам собі дошкулиш осоружними думками (О. Маковей); Знову знавісніле дзижчання "дум-дум" [куль] над головою, колона зупинялась, розгорявся бій (О. Гончар); Він бачив, що Славка радий був нагоді вирватися з осточортілих стін гімназії хоч на кілька днів (П. Колесник); Зв’язковий упускає насточортіле йому скельце й нахиляється його підняти (Ю. Яновський). - Пор. 1. набри́дливий.