-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний обри́дливий обри́длива обри́дливе обри́дливі
родовий обри́дливого обри́дливої обри́дливого обри́дливих
давальний обри́дливому обри́дливій обри́дливому обри́дливим
знахідний обри́дливий, обри́дливого обри́дливу обри́дливе обри́дливі, обри́дливих
орудний обри́дливим обри́дливою обри́дливим обри́дливими
місцевий на/в обри́дливому, обри́дливім на/в обри́дливій на/в обри́дливому, обри́дливім на/в обри́дливих

Словник синонімів

ГИДКИ́Й (про людину, її риси тощо - який викликає огиду), БРИДКИ́Й, ОГИ́ДНИЙ, ОГИ́ДЛИВИЙ, ОСТОГИ́ДЛИЙ, ГИДО́ТНИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, ОСОРУ́ЖНИЙ, ВІДВОРО́ТНИЙ, ПЛЮГА́ВИЙзневажл.- Я тебе зненавиділа! Ти мені противний! Поганий! Гидкий! (І. Нечуй-Левицький); [Руфін:] Я б не держав тебе в неволі в себе, якби ти раз мені сказала в вічі: "пусти мене, бо ти мені бридкий, ненавидний душі моїй і серцю" (Леся Українка); Ненавидить [Віра] Карпа. Все в ньому тепер їй огидне: і оцей притишений голос, і пристрасть його, і боягузтво (А. Шиян); Остогидлий своїм нахабством наглядач викликав Коцка з камери на прогулянку (Є. Куртяк); Коли отаман підняв на мить гребінкою волосся, поправляючи зачіску, я аж одвернувся: така гидотна образина дикого кабана на мене глянула (Д. Бузько); Все [в розмові] перепліталося сміхом, живою потребою сміятися. І тільки. І нічого гидкого, нічого обридливого (Г. Хоткевич); [Галя:] Мати сердяться, щодня силують, щоб ішла за противного, осоружного старшину (І. Карпенко-Карий); Хотілося накинутися з кулаками на цю відворотну своєю зухвалістю, суху таранкувату пику і бити її (Д. Бедзик); Ішов, ішов дорогою - та і в яму впав, любив, любив хорошую - та й плюгаву взяв (пісня).
НАБРИ́ДЛИВИЙ (який набридає своєю одноманітністю, частою повторюваністю, тривалістю тощо), ДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАДОКУ́ЧЛИВИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ, НАСТИ́РНИЙ, НАДОЇ́ДЛИВИЙрозм.,ДОКУ́ЧНИЙрідше,НАДОКУ́ЧНИЙрідше,ОПРИ́КРИВИЙрідше;НУДНИ́Й, НУДО́ТНИЙпідсил.розм.,МАРУ́ДНИЙрозм. (який довго триває або зберігається без змін, наводячи нудьгу). Сіявся дрібний набридливий дощик (С. Журахович); Колись в своє убогеє село В докучливу осінню пору, Вночі до батькового двору Мене далеким вітром занесло (С. Васильченко); Скоро вже наш санаторій - і ви звільнитеся від мого надокучливого товариства... (П. Загребельний); Я партизанити пішов із тьми ночей у світлі ранки на хижих куль настирний спів (В. Сосюра); Заглушає [голос жайворонка] докучне сюрчання трав’яних коників (Панас Мирний); Другий [брат] лежить, ..закинувши руки під голову, мов порішивши вже з усіми нудними докучними думками навіки (Марко Вовчок); Марудна ніч ховалася від сірого світанку (І. Ле). - Пор. набри́длий, 1. ну́дний.
НАВ’Я́ЗЛИВИЙ (про людей, рідше тварин - який викликає роздратування своїм частим звертанням, вимогою уваги до себе і т. ін.; перев. про комах - який не дає спокою),НАБРИ́ДЛИВИЙ, ДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ, НАСТИ́РНИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, ДОКУ́ЧНИЙрідше,НАДОКУ́ЧНИЙрідше,НАДОЇ́ДЛИВИЙрозм.;НЕВІДЧЕ́ПНИЙ, НЕВІДВ’Я́ЗНИЙ, В’Ї́ДЛИВИЙ[УЇ́ДЛИВИЙ]підсил.,ПРИЧІ́ПЛИВИЙ[ПРИЧЕ́ПЛИВИЙ]розм.,НЕВІДЧЕ́ПЛИВИЙрозм.,ВЛІ́ЗЛИВИЙ[УЛІ́ЗЛИВИЙ]розм.,ВЛА́ЗЛИВИЙ[УЛА́ЗЛИВИЙ]розм.,НАЛА́ЗЛИВИЙрозм.,НАПОСІ́ДЛИВИЙ розм.,НАПА́СЛИВИЙрозм. (звичайно про людину); НАВРА́ТЛИВИЙрозм. (який уперто, невідступно набридає, якого важко позбутися);ВНА́ДЛИВИЙ[УНА́ДЛИВИЙ]розм. (схильний часто залітати, заходити тощо куди-небудь). З різних боків на неї повели наступ нав’язливі поклонники з числа зовсім юних офіцерів (О. Гончар); Співрозмовник з нього був не набридливий (Н. Рибак); Монотонно гула на шибці докучлива осіння муха (Л. Дмитерко); Полковник.. розгніваний ходив по хаті і відмахувався від слів Марчевського, як від надокучливого рою бджіл (Ю. Бедзик); Дід-сторож весь день ганяє настирливе вороння (О. Копиленко); - Дуже настирний Томмі: голову всім морочить, чорт його побери! (М. Бажан); Під призьбою лежить замислений собака І вухом одганяє мух надокучних (М. Рильський); - Що нам робити з ним [хлопчиком]? Може, візьмемо, бо воно ж таке невідчепне (М. Стельмах); Нічого було діяти: від уїдливого хлопця ніяким чином не можна було одв’язатися (Л. Яновська); А вид князів не зникав з Тодозиних думок, неначе навратливий причепливий чоловік (І. Нечуй-Левицький); В її роздражненім умі засіла тота догадка, мов влізлива оса (І. Франко); В полі, замість лагідних цвіркунів, цвіркали налазливі кулі й вищали шрапнелі (Я. Качура); Потім обліпили [люди] його з усіх боків, мов та напосідлива комашня (І. Микитенко); Серпом черкнула її по серцю згадка про напасливого парубка (Панас Мирний); Такі гадки шибалися по Василевій голові і жужжали, немов унадливі мухи (І. Франко). - Пор. 1. набри́дливий.
НАВ’Я́ЗЛИВИЙ (який мимоволі зберігається в свідомості, постійно приходить на пам’ять),НЕВІДСТУ́ПНИЙ, НЕВІДВ’Я́ЗНИЙ, НЕВІДЧЕ́ПНИЙ, ДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАБРИ́ДЛИВИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ, НАСТИ́РНИЙ, ПРИЧІ́ПЛИВИЙ[ПРИЧЕ́ПЛИВИЙ]розм.,НАДОЇ́ДЛИВИЙ розм.,НАПОСІ́ДЛИВИЙрозм.,ВЛІ́ЗЛИВИЙ[УЛІ́ЗЛИВИЙ]розм.,НЕВІДЧЕ́ПЛИВИЙрідше,ДОКУ́ЧНИЙрідше,НАДОКУ́ЧНИЙрідше.Якась нав’язлива думка затьмарює княжі очі (Я. Качура); Він пішов до неї все під впливом сього ж сподівання, сього ж невідступного питання: "Що то буде?" (Г. Хоткевич); Надто тривожні і чимраз невідв’язніші сумніви обступають його (Ю. Шовкопляс); [Микита:] Скрізь гнав мене, неначе божий бич, Про батька згубу невідчепний спомин (І. Кочерга); Степан гнав од себе надокучливу думку про зумисний підпал (М. Олійник); Щоб відігнати від себе настирливі думки.., Небесник заговорив про інше (М. Томчаній); І знов стукнуло в голову те саме настирне питання..: як воно буде? (М. Коцюбинський); Людина з такою фанатичною вдачею та ще з причепливою ідеєю хоч кому завдасть клопоту (Ю. Шовкопляс); Змучений бентежними думками, тільки-но задрімає [Косінський] тривожно, як одразу схоплюється від напосідливих і страшних кошмарів (І. Ле); Йому не виходить з голови влізлива думка, що тут уже край його мріям, край його замислам (А. Крушельницький). - Пор. 1. набри́дливий.