ГИДКИ́Й (про людину, її риси тощо - який викликає огиду), БРИДКИ́Й, ОГИ́ДНИЙ, ОГИ́ДЛИВИЙ, ОСТОГИ́ДЛИЙ, ГИДО́ТНИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, ОСОРУ́ЖНИЙ, ВІДВОРО́ТНИЙ, ПЛЮГА́ВИЙзневажл.- Я тебе зненавиділа! Ти мені противний! Поганий! Гидкий! (І. Нечуй-Левицький); [Руфін:] Я б не держав тебе в неволі в себе, якби ти раз мені сказала в вічі: "пусти мене, бо ти мені бридкий, ненавидний душі моїй і серцю" (Леся Українка); Ненавидить [Віра] Карпа. Все в ньому тепер їй огидне: і оцей притишений голос, і пристрасть його, і боягузтво (А. Шиян); Остогидлий своїм нахабством наглядач викликав Коцка з камери на прогулянку (Є. Куртяк); Коли отаман підняв на мить гребінкою волосся, поправляючи зачіску, я аж одвернувся: така гидотна образина дикого кабана на мене глянула (Д. Бузько); Все [в розмові] перепліталося сміхом, живою потребою сміятися. І тільки. І нічого гидкого, нічого обридливого (Г. Хоткевич); [Галя:] Мати сердяться, щодня силують, щоб ішла за противного, осоружного старшину (І. Карпенко-Карий); Хотілося накинутися з кулаками на цю відворотну своєю зухвалістю, суху таранкувату пику і бити її (Д. Бедзик); Ішов, ішов дорогою - та і в яму впав, любив, любив хорошую - та й плюгаву взяв (пісня).

НАБРИ́ДЛИВИЙ (який набридає своєю одноманітністю, частою повторюваністю, тривалістю тощо), ДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАДОКУ́ЧЛИВИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ, НАСТИ́РНИЙ, НАДОЇ́ДЛИВИЙрозм.,ДОКУ́ЧНИЙрідше,НАДОКУ́ЧНИЙрідше,ОПРИ́КРИВИЙрідше;НУДНИ́Й, НУДО́ТНИЙпідсил.розм.,МАРУ́ДНИЙрозм. (який довго триває або зберігається без змін, наводячи нудьгу). Сіявся дрібний набридливий дощик (С. Журахович); Колись в своє убогеє село В докучливу осінню пору, Вночі до батькового двору Мене далеким вітром занесло (С. Васильченко); Скоро вже наш санаторій - і ви звільнитеся від мого надокучливого товариства... (П. Загребельний); Я партизанити пішов із тьми ночей у світлі ранки на хижих куль настирний спів (В. Сосюра); Заглушає [голос жайворонка] докучне сюрчання трав’яних коників (Панас Мирний); Другий [брат] лежить, ..закинувши руки під голову, мов порішивши вже з усіми нудними докучними думками навіки (Марко Вовчок); Марудна ніч ховалася від сірого світанку (І. Ле). - Пор. набри́длий, 1. ну́дний.

НАВ’Я́ЗЛИВИЙ (про людей, рідше тварин - який викликає роздратування своїм частим звертанням, вимогою уваги до себе і т. ін.; перев. про комах - який не дає спокою),НАБРИ́ДЛИВИЙ, ДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ, НАСТИ́РНИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, ДОКУ́ЧНИЙрідше,НАДОКУ́ЧНИЙрідше,НАДОЇ́ДЛИВИЙрозм.;НЕВІДЧЕ́ПНИЙ, НЕВІДВ’Я́ЗНИЙ, В’Ї́ДЛИВИЙ[УЇ́ДЛИВИЙ]підсил.,ПРИЧІ́ПЛИВИЙ[ПРИЧЕ́ПЛИВИЙ]розм.,НЕВІДЧЕ́ПЛИВИЙрозм.,ВЛІ́ЗЛИВИЙ[УЛІ́ЗЛИВИЙ]розм.,ВЛА́ЗЛИВИЙ[УЛА́ЗЛИВИЙ]розм.,НАЛА́ЗЛИВИЙрозм.,НАПОСІ́ДЛИВИЙ розм.,НАПА́СЛИВИЙрозм. (звичайно про людину); НАВРА́ТЛИВИЙрозм. (який уперто, невідступно набридає, якого важко позбутися);ВНА́ДЛИВИЙ[УНА́ДЛИВИЙ]розм. (схильний часто залітати, заходити тощо куди-небудь). З різних боків на неї повели наступ нав’язливі поклонники з числа зовсім юних офіцерів (О. Гончар); Співрозмовник з нього був не набридливий (Н. Рибак); Монотонно гула на шибці докучлива осіння муха (Л. Дмитерко); Полковник.. розгніваний ходив по хаті і відмахувався від слів Марчевського, як від надокучливого рою бджіл (Ю. Бедзик); Дід-сторож весь день ганяє настирливе вороння (О. Копиленко); - Дуже настирний Томмі: голову всім морочить, чорт його побери! (М. Бажан); Під призьбою лежить замислений собака І вухом одганяє мух надокучних (М. Рильський); - Що нам робити з ним [хлопчиком]? Може, візьмемо, бо воно ж таке невідчепне (М. Стельмах); Нічого було діяти: від уїдливого хлопця ніяким чином не можна було одв’язатися (Л. Яновська); А вид князів не зникав з Тодозиних думок, неначе навратливий причепливий чоловік (І. Нечуй-Левицький); В її роздражненім умі засіла тота догадка, мов влізлива оса (І. Франко); В полі, замість лагідних цвіркунів, цвіркали налазливі кулі й вищали шрапнелі (Я. Качура); Потім обліпили [люди] його з усіх боків, мов та напосідлива комашня (І. Микитенко); Серпом черкнула її по серцю згадка про напасливого парубка (Панас Мирний); Такі гадки шибалися по Василевій голові і жужжали, немов унадливі мухи (І. Франко). - Пор. 1. набри́дливий.

НАВ’Я́ЗЛИВИЙ (який мимоволі зберігається в свідомості, постійно приходить на пам’ять),НЕВІДСТУ́ПНИЙ, НЕВІДВ’Я́ЗНИЙ, НЕВІДЧЕ́ПНИЙ, ДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАДОКУ́ЧЛИВИЙ, НАБРИ́ДЛИВИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, НАСТИ́РЛИВИЙ, НАСТИ́РНИЙ, ПРИЧІ́ПЛИВИЙ[ПРИЧЕ́ПЛИВИЙ]розм.,НАДОЇ́ДЛИВИЙ розм.,НАПОСІ́ДЛИВИЙрозм.,ВЛІ́ЗЛИВИЙ[УЛІ́ЗЛИВИЙ]розм.,НЕВІДЧЕ́ПЛИВИЙрідше,ДОКУ́ЧНИЙрідше,НАДОКУ́ЧНИЙрідше.Якась нав’язлива думка затьмарює княжі очі (Я. Качура); Він пішов до неї все під впливом сього ж сподівання, сього ж невідступного питання: "Що то буде?" (Г. Хоткевич); Надто тривожні і чимраз невідв’язніші сумніви обступають його (Ю. Шовкопляс); [Микита:] Скрізь гнав мене, неначе божий бич, Про батька згубу невідчепний спомин (І. Кочерга); Степан гнав од себе надокучливу думку про зумисний підпал (М. Олійник); Щоб відігнати від себе настирливі думки.., Небесник заговорив про інше (М. Томчаній); І знов стукнуло в голову те саме настирне питання..: як воно буде? (М. Коцюбинський); Людина з такою фанатичною вдачею та ще з причепливою ідеєю хоч кому завдасть клопоту (Ю. Шовкопляс); Змучений бентежними думками, тільки-но задрімає [Косінський] тривожно, як одразу схоплюється від напосідливих і страшних кошмарів (І. Ле); Йому не виходить з голови влізлива думка, що тут уже край його мріям, край його замислам (А. Крушельницький). - Пор. 1. набри́дливий.