-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний обра́нець обра́нці
родовий обра́нця обра́нців
давальний обра́нцеві, обра́нцю обра́нцям
знахідний обра́нця обра́нців
орудний обра́нцем обра́нцями
місцевий на/в обра́нцеві, обра́нці, обра́нцю на/в обра́нцях
кличний обра́нцю обра́нці

Словник синонімів

ОБРА́НЕЦЬ (особа, яку обрано для виконання яких-небудь обов’язків; той, хто вибраний як коханий, друг життя; людина, яка відзначається більшим талантом, обдарованістю, ніж інші), ВИБРА́НЕЦЬ, О́БРАНИЙперев. мн. (для виконання чогось). Та й хто повірив би їй, що вона стала нареченою, не люблячи свого обранця (Д. Бедзик); Відбути практику при інституті експериментальної хірургії щастить тільки одиницям, вибранцям, найбільш талановитим (Ю. Смолич); Послали в двір обраних, але управитель не схотів про таку ціну й слухати (А. Головко).
УЛЮ́БЛЕНЕЦЬ (той, кого дуже люблять, цінують), ЛЮБИ́МЕЦЬ, УКО́ХАНЕЦЬ, ОБРА́НЕЦЬпоет.,УЛЮ́БЛЕНИКрідше,ЛЮ́БЛЕНЕЦЬрідше,ВИБРА́НЕЦЬрідше; ФАВОРИ́Т (улюбленець знатної особи; спорт. - кращий спортсмен, улюбленець публіки); ПРОТЕЖЕ́книжн. (особа, яку люблять і якій допомагають в службовій кар’єрі тощо); ЛЮБИ́МЧИКрозм. (той, кого дуже люблять, виділяють на шкоду іншим). Юнга.. став улюбленцем маленької моряцької родини (М. Трублаїні); Я, врадуваний такою несподіваною стрічею, поставив колишньому любимцеві нараз кілька питань (О. Кобилянська); Данилко поклав його [жайворонка з тіста] перед себе на парті і, пишучи у зошит, одно милувався із свого укоханця (Ю. Яновський); Співа тую пісню дружині дружина, - Те знає і тішиться музин обранець (Леся Українка); - Ну, не заподіє мені король лиха, - крикнув Вишневецький.. - Я, мабуть, швидше випру самого короля з Польщі вкупі з його улюблеником Казановським (І. Нечуй-Левицький); І юні очі проводжають Крилатих любленців своїх (М. Рильський); Царський фаворит; Аутсайдери футбольних турнірів бувають іноді небезпечніші, ніж визнані фаворити (з газети); Він протеже пані судихи Могульської (І. Франко); Той осел та був любимчик шейхів (М. Коцюбинський). - Пор. песту́н.