КРИ́ВДНИК (той, хто робить комусь кривду), ОБИ́ДНИКрідше, НАПРА́СНИКдіал., ОБРА́ЗНИКдіал.; НАПА́ДНИК (той, хто нападає, чіпляється, щоб скривдити). Почалися позви, судова тяганина. Давидів кривдник напував сільських суддів горілкою, давав, де треба, хабарів, і тії судді скрутили свою справу (Б. Грінченко); Відчепися, напраснику, я не була на празнику (М. Номис); Кого поцілувала? Хулігана, нападника (О. Донченко).