-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обра́зитися, обра́зитись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обра́зьмося, обра́зьмось
2 особа обра́зься обра́зьтеся, обра́зьтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обра́жуся, обра́жусь обра́зимося, обра́зимось, обра́зимся
2 особа обра́зишся обра́зитеся, обра́зитесь
3 особа обра́зиться обра́зяться
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обра́зився, обра́зивсь обра́зилися, обра́зились
жін.р. обра́зилася, обра́зилась
сер.р. обра́зилося, обра́зилось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
обра́зившись

Словник синонімів

ОБРАЖА́ТИСЯ (відчути образу, мати до когось почуття гіркоти, досади, викликані його словами, поведінкою), ВРАЖА́ТИСЯ[УРАЖА́ТИСЯ], ОБИЖА́ТИСЯрозм.,ЗОБИДЖА́ТИСЯ[ЗОБИЖА́ТИСЯ]розм.,КРИ́ВДИТИСЯрозм.,ДУ́ТИСЯна кого, що, розм.,КРИВДУВА́ТИСЯрідше, ОБРА́ЖУВАТИСЯрідше. - Док.: обра́зитися, вра́зитися[ура́зитися], оби́дитися, зоби́дитися, покри́вдитисярідше.- Ну, я бачу, що з тобою не можна серйозно говорити, - образилась Майя, - ти зі мною просто не рахуєшся (М. Хвильовий); [Хуса:] Я сам казав: навіщо се?Та мати вражається, коли в її клейноди невісточка кохана не вбереться (Леся Українка); [Риндя:] ..Ой і зобидили ж вас, Антоне Тимофійовичу. [Кряж:].. Нічого, Мефодію, ми не зобиджаємось... Ще й наша гречка зацвіте... (М. Зарудний); - Славно живеш з нею? - добріє обличчя Плачинди. - Та не зобижаюсь (М. Стельмах); Петрова, здивована, погляділа на його, не знаючи, чи кривдитися з його слів, чи сміятися з їх (А. Кримський); Вона чогось почала на мене дутися (М. Руденко); Комендант обняв панотця поза шию і кривдувався: - Видиш, Ясю, як нас наші ґаздині малюють? (Марко Черемшина); Дід говорив се так добродушно, що Іванові якось ані на думку не прийшло ображуватися (І. Франко).