ОБЛИ́ЧЧЯ (передня частина голови людини), ЛИЦЕ́, ВИД, О́БРАЗрозм., ФІЗІОНО́МІЯрозм., ФІ́ЗІЯрозм., ЛИКпоет., заст., ПАРСУ́НАзаст., МО́РДАвульг., РИ́ЛОвульг., ПИ́КА вульг., ПИ́СОКвульг., БУ́ДКАвульг., МАРМИ́ЗАвульг., МАРМУ́ЗАвульг., ТВАРч. і ж., заст., вульг.- Їсти хочеш, і сім’я теж. Я нагодую! - Повернувся обличчям до гурту і звелів: - Мішок пшениці! (В. Барка); Параскіца зашарілась вся. Сором гарячою хвилею залляв її лице (М. Коцюбинський); На широкім дядечковім виду промайнуло щось подібне до співчуття (М. Стельмах); В його думках серед того крику і стогону.. знову виникав пишний образ з червоними калиновими устами, з палкими чорними очима (І. Нечуй-Левицький); При кожному слові він підскакував на стільці - і хутко повертав на всі боки голову з маленькою мавп’ячою фізіономією (Ю. Бедзик); Ілько Дзюнька має, на жаль, фізію таку, що ні людям показать, ні самому подивитись (Є. Гуцало); Як солодко було б, моя Психеє, лик Ясний твій созерцать (П. Куліш); Навіть зовнішньо Мостовики не різнилися поміж собою. Становище передавало в спадок і кров, і норов, і парсуну (П. Загребельний); Вигукнув [Прудивус] ще одне слово.. і дав різвому зальотникові в морду (О. Ільченко); Всякому своє рило мило (прислів’я); Він [економ] іде спокійненько, і його товста пика червоніє на сонці (Ю. Яновський); Жменяк старий дав синові два рази по писку, а той стояв перед ним, .. як закопаний у землю (М. Томчаній); Веселощі змилися з мармизи поліцая і вона затвердла, мов луб (М. Стельмах); - Ах ти цуценя погане! Що це ти написав? - накинувся й я тоді на Матвія. - За вухо його! - По мармузі! (Л. Яновська); - Я згоден, - заявив Макар Волосюта, виблискуючи повнокровною широкою твар’ю (І. Микитенко); Ой любив я дівчиноньку білявого твару (пісня).

I. О́БРАЗ (узагальнений характер, створений письменником, митцем), ТИП, ТИПА́Ж, ПО́СТАТЬ, ФІЗІОНО́МІЯрідше."Пісня про рушник" - це пісня про матір. Образ матері - один із центральних у творчості Малишка (з мемуарів); Раніше легше літераторам писалось: якщо вже негативний тип - то негативний, позитивний - то позитивний. А зараз химерять, химерять і ніяк не домовляться (В. Дрозд); Дослідник [О. Білецький] характеризує особливості розповіді, типажу, соціальних конфліктів в оповіданнях Марка Вовчка (з журналу); По селу про нього ходило багато всяких переказів і легенд. Із цих оповідань фізіономія його вимальовувалась, як фізіономія сільського чудака (І. Сенченко).

О́БРАЗ (зовнішній вигляд, зовнішність когось, що виникає в пам’яті, уяві), ПОДО́БА, ПОДОБИ́ЗНА, УЯ́ВАрідше.Марисі знов виринає перед очима образ тієї жінки, що зосталась на пристані з своїм розпачем і надією матері (О. Гончар); Перед очима живо ми [мені] стоїть єго [його] подоба (І. Франко); Він написав негативну рецензію зовсім не тому, що йому нашептав це якийсь злий ангел у подобизні Кошарного (П. Загребельний); Згадалась [Йонові] сцена з хустинкою. Уява була така жива, така яскрава, що Йон мимохіть схопився рукою за хустинку, яка й досі обіймала його шию (М. Коцюбинський).

ПОДО́БА (щось схоже на кого-, що-небудь; те, що нагадує собою когось, щось), ПОДОБИ́ЗНА, О́БРАЗ, КО́ПІЯ, ДУБЛІКА́Т, ДВІЙНИ́К (дуже схоже); НА́ТЯК (те, що нагадує собою когось, щось). - Хи, - подає свій голос від скрині сторож, і подоба усмішки майнула та й зникла на його зморшках (М. Стельмах); Загорнута в старовинні строї, Соломія скидалась на велику барвисту квітку, яка чомусь надбала подобизну жінки (Є. Гуцало); Синок, вірний образ батька та єдина потіха, єдина любов її життя, ..в тих самих росте ідеях (І. Франко); Вони [примуси] точна копія своїх господарів - дражливо, набурмосено гарчать один на одного (Я. Качура); Фантазія стародавніх людей взагалі мала нахил творити на небі дублікати всього того, що вона бачила на землі (Леся Українка); - А тепер ходімо по найкоштовніший скарб всесвіту, по справжній двійник Кіпріди - по прекрасну даму вельможного пана (З. Тулуб); - Що ж тепер нам робити? - шепотів Павлусь. І,зірвавшися, знову кидався вбік, роздивлявся, намагався знайти бодай якийсь натяк на справжній слід (О. Донченко).

ПОРТРЕ́Т (мальоване, скульптурне або фотографічне зображення обличчя людини, рідше групи людей), О́БРАЗ, ПОЛИ́ЧЧЯрозм., ПАРСУ́НАзаст.В їдальні поруч з портретом батька урочисто пристроїли і мамин образ (В. Собко); Стою я у мріях непевних, Дивлюсь на поличчя твоє, І любе обличчя неначе Живе на малюнку стає (переклад Лесі Українки); У роті з Олексієм був якийсь недопечений маляр. Виманив він у Олексія багацько материних грошей і почав мальовати його парсуну (П. Куліш).