-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обра́жуватися, обра́жуватись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обра́жуймося, обра́жуймось
2 особа обра́жуйся, обра́жуйсь обра́жуйтеся, обра́жуйтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обра́жуватимуся, обра́жуватимусь обра́жуватимемося, обра́жуватимемось, обра́жуватимемся
2 особа обра́жуватимешся обра́жуватиметеся, обра́жуватиметесь
3 особа обра́жуватиметься обра́жуватимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа обра́жуюся, обра́жуюсь обра́жуємося, обра́жуємось, обра́жуємся
2 особа обра́жуєшся обра́жуєтеся, обра́жуєтесь
3 особа обра́жується обра́жуються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обра́жуючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обра́жувався, обра́жувавсь обра́жувалися, обра́жувались
жін. р. обра́жувалася, обра́жувалась
сер. р. обра́жувалося, обра́жувалось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
обра́жувавшись

Словник синонімів

ОБРАЖА́ТИСЯ (відчути образу, мати до когось почуття гіркоти, досади, викликані його словами, поведінкою), ВРАЖА́ТИСЯ[УРАЖА́ТИСЯ], ОБИЖА́ТИСЯрозм.,ЗОБИДЖА́ТИСЯ[ЗОБИЖА́ТИСЯ]розм.,КРИ́ВДИТИСЯрозм.,ДУ́ТИСЯна кого, що, розм.,КРИВДУВА́ТИСЯрідше, ОБРА́ЖУВАТИСЯрідше. - Док.: обра́зитися, вра́зитися[ура́зитися], оби́дитися, зоби́дитися, покри́вдитисярідше.- Ну, я бачу, що з тобою не можна серйозно говорити, - образилась Майя, - ти зі мною просто не рахуєшся (М. Хвильовий); [Хуса:] Я сам казав: навіщо се?Та мати вражається, коли в її клейноди невісточка кохана не вбереться (Леся Українка); [Риндя:] ..Ой і зобидили ж вас, Антоне Тимофійовичу. [Кряж:].. Нічого, Мефодію, ми не зобиджаємось... Ще й наша гречка зацвіте... (М. Зарудний); - Славно живеш з нею? - добріє обличчя Плачинди. - Та не зобижаюсь (М. Стельмах); Петрова, здивована, погляділа на його, не знаючи, чи кривдитися з його слів, чи сміятися з їх (А. Кримський); Вона чогось почала на мене дутися (М. Руденко); Комендант обняв панотця поза шию і кривдувався: - Видиш, Ясю, як нас наші ґаздині малюють? (Марко Черемшина); Дід говорив се так добродушно, що Іванові якось ані на думку не прийшло ображуватися (І. Франко).