-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обпіка́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обпіка́ймо
2 особа обпіка́й обпіка́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обпіка́тиму обпіка́тимемо, обпіка́тимем
2 особа обпіка́тимеш обпіка́тимете
3 особа обпіка́тиме обпіка́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа обпіка́ю обпіка́ємо, обпіка́єм
2 особа обпіка́єш обпіка́єте
3 особа обпіка́є обпіка́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обпіка́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обпіка́в обпіка́ли
жін. р. обпіка́ла
сер. р. обпіка́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
обпіка́вши

Словник синонімів

ВРАЖА́ТИ[УРАЖА́ТИ] (завдавати душевного болю), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИрідше,ОБПА́ЛЮВАТИ, ОБПІКА́ТИ[ОПІКА́ТИ], ПРОПІКА́ТИ, ДОШКУЛЯ́ТИ[ДОШКУ́ЛЮВАТИ], ПІДБИВА́ТИ, ПРИБИВА́ТИрозм., КОРО́БИТИрозм. (викликати неприємне почуття). - Док.: вра́зи́ти[ура́зи́ти], пригніти́ти, обпали́ти, опали́ти, обпекти́[опекти́], пропекти́, дошку́лити, підби́ти, приби́ти, покоро́бити, полосну́ти[полосону́ти]перев. із сл. слово слова. Ольгу ці фрази били, вражали, пригнічували (П. Дорошко); Це все було.. І вогких уст сердите надування, І усміх, що до серця пропікав (М. Рильський); Потім мені сказали, що ти заміжня. Це повідомлення приголомшило, прибило мене (Ю. Збанацький); Манери і розв’язний тон Козловського дратували і коробили Тараса Григоровича (З. Тулуб).
ОБВАРИ́ТИ (облити окропом; обпекти окропом, гарячою парою тощо), ОБПА́РИТИ[ОПА́РИТИрідше], ПОПА́РИТИ, ОБШПА́РИТИ[ОШПА́РИТИ]розм.,ПРОШПА́РИТИрідше,СПА́РИТИрідше;ЗВАРИ́ТИрідше (тільки про частини тіла). - Недок.: обва́рювати, обпа́рювати[опарювати], па́рити, обшпа́рювати[ошпа́рювати], шпа́рити, прошпа́рювати. За годину до випікання млинців підготовлену масу обварюють двома склянками молока або води (з популярної літератури); Скорою ходою почимчикував [Яць] до хати другого шваґера, котрому ген-то жінка окропом ноги обварила (І. Франко); Все життя працював [Василь], обпарив руку, а той Хаїм Рамлер, власник фабрики, навіть не хотів дати грошей на ліки (Мирослав Ірчан); [Степан:] Бичем би тебе усовістити, та ще й бича добре попарити, щоб гнучкий був (М. Кропивницький); Вона не відчула, що гарячий чай ошпарив їй руку (Л. Смілянський); Гербата була гаряча, тож парила Петруся в язик (Лесь Мартович); Як би го [його] окропом спарив (М. Номис). - Пор. 1. обпіка́ти.
ОБПІКА́ТИ[ОПІКАТИ] (пошкоджувати вогнем або чим-небудь гарячим шкірний покрив, слизову оболонку, завдавати опіків), ОБПА́ЛЮВАТИ[ОПА́ЛЮВАТИ], ЖИ́ГАТИрозм. - Док.: обпекти́[опекти́], обпали́ти[опали́ти]. Він стріляв. Піт заливав йому очі, залізо обпікало руки (В. Кучер); Гаряча картопля злетіла вгору, опекла Маркові очі (Григорій Тютюнник); Куля.. обпалила мені скроню, в ушах задзвеніло (Ю. Збанацький); Випурхнула з його зубів цигарка, іскрами опаливши губу (С. Васильченко). - Пор. обвари́ти.
ОБПІКА́ТИ[ОПІКА́ТИ] (викликати відчуття, подібні до опіку - про мороз, вітер, сонце і т. ін.), ОБПА́ЛЮВАТИ[ОПА́ЛЮВАТИ]. - Док.: обпекти́[опекти́], обпали́ти[опали́ти]. Мороз посилював, ще й східний вітер, який обпікав шкіру на лиці, забивав дух (П. Панч); Мороз обпалював обличчя (І. Багмут); Холодний вітер опалював обличчя (О. Донченко).

Словник фразеологізмів

обпіка́ти (обпа́лювати, опіка́ти і т. ін. ) / обпекти́ (обпали́ти, опекти́ і т. ін.) [свої́м] по́глядом (очи́ма, зо́ром) яким (якими), кого, рідше що. Пильно дивитися на когось, на щось, виражаючи своє ставлення (перев. негативне). Його обминали з острахом, обпікали недружелюбними поглядами (Ю. Збанацький); Степан постояв ще трохи на порозі, обпікаючи їх гарячими очима (В. Кучер); Козаки знов зиркнули на Бжеського, опалюючи його важким від зненависті поглядом (З. Тулуб); Вони [полонені вороги] ідуть понуро, звісивши голови додолу, відчувають, що десятки очей опікають їх своїм грізним зором (П. Воронько); Підійшла до нього [чоловіка] впритул, поставила чемоданчик на дорогу, мовчки обпекла його поглядом (П. Загребельний); — Крадена [хустка]? — спитав дядько. — Піди ти тепер украдь! — обпекла його злим поглядом циганка й пішла геть (Григір Тютюнник); Опустив [сержант] голову і, обпаливши через плече лютим поглядом свого товариша, незграбно пересмикнув плечима (Ю. Бедзик); Обернувшись до Йона, опекла його [дівчина] палким поглядом чорних очей (М. Коцюбинський).

обпіка́ти (обпа́лювати, опіка́ти і т. ін. ) / обпекти́ (обпали́ти, опекти́ і т. ін.) [свої́м] по́глядом (очи́ма, зо́ром) яким (якими), кого, рідше що. Пильно дивитися на когось, на щось, виражаючи своє ставлення (перев. негативне). Його обминали з острахом, обпікали недружелюбними поглядами (Ю. Збанацький); Степан постояв ще трохи на порозі, обпікаючи їх гарячими очима (В. Кучер); Козаки знов зиркнули на Бжеського, опалюючи його важким від зненависті поглядом (З. Тулуб); Вони [полонені вороги] ідуть понуро, звісивши голови додолу, відчувають, що десятки очей опікають їх своїм грізним зором (П. Воронько); Підійшла до нього [чоловіка] впритул, поставила чемоданчик на дорогу, мовчки обпекла його поглядом (П. Загребельний); — Крадена [хустка]? — спитав дядько. — Піди ти тепер украдь! — обпекла його злим поглядом циганка й пішла геть (Григір Тютюнник); Опустив [сержант] голову і, обпаливши через плече лютим поглядом свого товариша, незграбно пересмикнув плечима (Ю. Бедзик); Обернувшись до Йона, опекла його [дівчина] палким поглядом чорних очей (М. Коцюбинський).

обпіка́ти (обпа́лювати, опіка́ти і т. ін. ) / обпекти́ (обпали́ти, опекти́ і т. ін.) [свої́м] по́глядом (очи́ма, зо́ром) яким (якими), кого, рідше що. Пильно дивитися на когось, на щось, виражаючи своє ставлення (перев. негативне). Його обминали з острахом, обпікали недружелюбними поглядами (Ю. Збанацький); Степан постояв ще трохи на порозі, обпікаючи їх гарячими очима (В. Кучер); Козаки знов зиркнули на Бжеського, опалюючи його важким від зненависті поглядом (З. Тулуб); Вони [полонені вороги] ідуть понуро, звісивши голови додолу, відчувають, що десятки очей опікають їх своїм грізним зором (П. Воронько); Підійшла до нього [чоловіка] впритул, поставила чемоданчик на дорогу, мовчки обпекла його поглядом (П. Загребельний); — Крадена [хустка]? — спитав дядько. — Піди ти тепер украдь! — обпекла його злим поглядом циганка й пішла геть (Григір Тютюнник); Опустив [сержант] голову і, обпаливши через плече лютим поглядом свого товариша, незграбно пересмикнув плечима (Ю. Бедзик); Обернувшись до Йона, опекла його [дівчина] палким поглядом чорних очей (М. Коцюбинський).

обпіка́ти (обпа́лювати, опіка́ти і т. ін. ) / обпекти́ (обпали́ти, опекти́ і т. ін.) [свої́м] по́глядом (очи́ма, зо́ром) яким (якими), кого, рідше що. Пильно дивитися на когось, на щось, виражаючи своє ставлення (перев. негативне). Його обминали з острахом, обпікали недружелюбними поглядами (Ю. Збанацький); Степан постояв ще трохи на порозі, обпікаючи їх гарячими очима (В. Кучер); Козаки знов зиркнули на Бжеського, опалюючи його важким від зненависті поглядом (З. Тулуб); Вони [полонені вороги] ідуть понуро, звісивши голови додолу, відчувають, що десятки очей опікають їх своїм грізним зором (П. Воронько); Підійшла до нього [чоловіка] впритул, поставила чемоданчик на дорогу, мовчки обпекла його поглядом (П. Загребельний); — Крадена [хустка]? — спитав дядько. — Піди ти тепер украдь! — обпекла його злим поглядом циганка й пішла геть (Григір Тютюнник); Опустив [сержант] голову і, обпаливши через плече лютим поглядом свого товариша, незграбно пересмикнув плечима (Ю. Бедзик); Обернувшись до Йона, опекла його [дівчина] палким поглядом чорних очей (М. Коцюбинський).

обпіка́ти (обпа́лювати, опіка́ти і т. ін. ) / обпекти́ (обпали́ти, опекти́ і т. ін.) [свої́м] по́глядом (очи́ма, зо́ром) яким (якими), кого, рідше що. Пильно дивитися на когось, на щось, виражаючи своє ставлення (перев. негативне). Його обминали з острахом, обпікали недружелюбними поглядами (Ю. Збанацький); Степан постояв ще трохи на порозі, обпікаючи їх гарячими очима (В. Кучер); Козаки знов зиркнули на Бжеського, опалюючи його важким від зненависті поглядом (З. Тулуб); Вони [полонені вороги] ідуть понуро, звісивши голови додолу, відчувають, що десятки очей опікають їх своїм грізним зором (П. Воронько); Підійшла до нього [чоловіка] впритул, поставила чемоданчик на дорогу, мовчки обпекла його поглядом (П. Загребельний); — Крадена [хустка]? — спитав дядько. — Піди ти тепер украдь! — обпекла його злим поглядом циганка й пішла геть (Григір Тютюнник); Опустив [сержант] голову і, обпаливши через плече лютим поглядом свого товариша, незграбно пересмикнув плечима (Ю. Бедзик); Обернувшись до Йона, опекла його [дівчина] палким поглядом чорних очей (М. Коцюбинський).

обпіка́ти (обпа́лювати, опіка́ти і т. ін. ) / обпекти́ (обпали́ти, опекти́ і т. ін.) [свої́м] по́глядом (очи́ма, зо́ром) яким (якими), кого, рідше що. Пильно дивитися на когось, на щось, виражаючи своє ставлення (перев. негативне). Його обминали з острахом, обпікали недружелюбними поглядами (Ю. Збанацький); Степан постояв ще трохи на порозі, обпікаючи їх гарячими очима (В. Кучер); Козаки знов зиркнули на Бжеського, опалюючи його важким від зненависті поглядом (З. Тулуб); Вони [полонені вороги] ідуть понуро, звісивши голови додолу, відчувають, що десятки очей опікають їх своїм грізним зором (П. Воронько); Підійшла до нього [чоловіка] впритул, поставила чемоданчик на дорогу, мовчки обпекла його поглядом (П. Загребельний); — Крадена [хустка]? — спитав дядько. — Піди ти тепер украдь! — обпекла його злим поглядом циганка й пішла геть (Григір Тютюнник); Опустив [сержант] голову і, обпаливши через плече лютим поглядом свого товариша, незграбно пересмикнув плечима (Ю. Бедзик); Обернувшись до Йона, опекла його [дівчина] палким поглядом чорних очей (М. Коцюбинський).