ПУ́ХНУТИ[ПУ́ХТИ] (про тіло та його частини - збільшуватися в об’ємі від запалення, удару, отруйного укусу, втоми і т. ін.), ОПУХА́ТИ, НАПУХА́ТИ, БРЕ́ЗКНУТИ, БРЯ́КНУТИ, СПУХА́ТИрозм.,ОБПУХА́ТИрідше;ПІДПУХА́ТИ, ПРИПУХА́ТИ (трохи); ПІДТІКА́ТИ (від незначного підшкірного крововиливу). - Док.: опу́хнути[опу́хти], напу́хнути, спу́хнути[спу́хти], обпу́хнути[обпу́хти], підпухнути, припу́хнути, підтекти. [П’ятиокий:] Вогнем опекло... Пухне... язик пухне. [Архип:] Бджола за язика вкусила (Л. Дмитерко); Важка була людська мука, ноги опухали, руки німіли (Ю. Яновський); Ноги вже менше болять і не так напухають (Леся Українка); Його широке синювате обличчя починало брякнути з самогону (І. Микитенко); На його високому лобі спухає і тремтить продовжня прожилка (М. Стельмах); Нога на підошві розчервонілась, помітно підпухла (О. Гончар). - Пор. 1. набрякати.