-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обпови́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обпови́ймо
2 особа обпови́й обпови́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обпов’ю́, обпови́ю обпов’ємо́, обпов’є́м, обпови́ємо, обпови́єм
2 особа обпов’є́ш, обпови́єш обпов’єте́, обпови́єте
3 особа обпов’є́, обпови́є обпов’ю́ть, обпови́ють
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обпови́в обповили́
жін.р. обповила́
сер.р. обповило́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обпови́тий
Безособова форма
обпови́то
Дієприслівник
обпови́вши

Словник синонімів

ОБВИ́ТИ (про рослини, коріння і т. ін. - повившись навколо чого-небудь, по чому-небудь, покрити собою якийсь предмет, поверхню), ОБПЛЕСТИ́[ОПЛЕСТИ́], ПЕРЕПЛЕСТИ́, ОБСОТА́ТИ[ОСОТА́ТИрідше], ОПОВИ́ТИ[ОБПОВИ́ТИрозм. рідше], ЗАПЛЕСТИ́, ПОВИ́ТИ, УВИ́ТИ[ВВИ́ТИ], ПЕРЕВИ́ТИ, ОБМОТА́ТИ, ОБКРУТИ́ТИ[ОКРУТИ́ТИрозм.], ОБІЙНЯ́ТИрідше, ОБПЛУ́ТАТИ, ОБСНУВА́ТИ[ОСНУВА́ТИ], ЗАПЛУ́ТАТИ (закрити собою густо й безладно). - Недок.: обвива́ти, обпліта́ти[опліта́ти], перепліта́ти, обсо́тувати[осо́тувати], обповива́ти[оповива́ти], запліта́ти, повива́ти, увива́ти[ввива́ти], перевива́ти, обмо́тувати, обкру́чувати[окру́чувати], обійма́ти, обплу́тувати, обсно́вувати[осно́вувати], заплу́тувати. Буйний хміль доверху обвивав Не стару, та вже зів’ялу грушу (П. Воронько); Тут [в альтанці] було тихо, пахло живицею і жасмином, що густо обплів знизу стіни (В. Гжицький); Краплини роси блищали на листках хмелю, що оповивав веранду (М. Трублаїні); Дивлюсь, аж приятель [Хміль] за гілку зачепився, А трохи згодом глядь - всю Рожу обповив (Є. Гребінка); Ґанок маленького дімка на дві квартири.. заплели витка троянда й сині дзвіночки (М. Рудь); Окрасою мазанки були тільки кручені паничі, які повивали передню стінку (Ю. Смолич); Блиснула в повітрі нагайка і знов окрутила голі ноги старого (І. Франко); Він [плющ] обіймає, Боронить від негоди стіну голу (Леся Українка); А кушир ще дужче обплутує мене, ніби я потрапив у густу сітку [Д. Ткач].
ОБКРУ́ЧУВАТИ[ОКРУ́ЧУВАТИрідше]чим, навколо чого (закріплювати щось витке навколо кого-, чого-небудь), ОБМО́ТУВАТИ, ОБВИВА́ТИ, ОПОВИВА́ТИ[ОБПОВИВА́ТИрідше], ОБВО́ДИТИ, ОБПЛУ́ТУВАТИ[ОПЛУ́ТУВАТИрідше], ОБКУ́ТУВАТИрідше; УКРУ́ЧУВАТИ[ВКРУ́ЧУВАТИ] (міцно). - Док.: обкрути́ти[окрути́ти], обмота́ти, обви́ти, опови́ти[обпови́ти], обвести́, обплу́тати[оплу́тати], обниза́ти, обку́тати, укрути́ти[вкрути́ти]. Слуги та джури вже обкручували товстенний поперек обозному малиновим поясом (О. Ільченко); Знов блиснула в повітрі нагайка і знов окрутила голі ноги старого (І. Франко); Їздові обмотували собі ноги шматками овечих шкур (З. Тулуб); Кіснички.. обвивали її чорноволосу голову (І. Нечуй-Левицький); Айтаков спинився, звів руки догори. Другий його помічник.. оповив його під груди мотузком (І. Ле); Як же Марина обвела ще коси кругом голови, зв’язавши калачем на потилиці, то й не пізнати Христі! (Панас Мирний); Скрутивши рушник джгутом і обплутавши ним руки, Геннадій відтворив статую Лаокоона з удавом (І. Волошин); Незнакомий пан в задумі розглядає вірьовку; далі обкутує нею себе... натужується й перериває (С. Васильченко).