ОБГОРО́ДЖУВАТИ[ОГОРО́ДЖУВАТИ] (споруджувати, ставити огорожу навколо чого-небудь), ОБНО́СИТИ, ОБВО́ДИТИ, ОТО́ЧУВАТИ, ОБСТАВЛЯ́ТИ, ОТОЧА́ТИрідше, ОБКИДА́ТИрідше, ОБЦАРКО́ВУВАТИдіал., ОБДАВА́ТИдіал.; ОБПЛІТА́ТИ, ОБПЛУ́ТУВАТИ, ОБСНО́ВУВАТИрідше (робити огорожу з чого-небудь виткого - лози, дроту і т. ін.). - Док.: обгороди́ти[огороди́ти], опарка́нити, обнести́, обвести́, оточи́ти, обста́вити, обки́дати, обки́нути, згороди́тирідшеобцаркува́ти, обда́ти, обплести́, обплу́тати, обснува́ти. Навесні задумав [Андрій] обгородити садибу високим плотом (Р. Іваничук); За дощаним парканом, який огороджував подвір’я клубу, починався парк (Л. Дмитерко); Його [став] тепер валом обнесли, од села одгородили - водопою нема (Панас Мирний); Цвинтар обвів мурованою стіною (Г. Квітка-Основ’яненко); Місто високе своє оточила [Семіраміда] у мури із цегли (М. Зеров); Виконували [вони] різні роботи: рили окопчики, обставляли тинами, плетеними із лози, чистили на полковій кухні картоплю (Григорій Тютюнник); Мислити він не вміє, та й нащо це йому? Зате він вміє.. обкинути певну територію колючим дротом (О. Гончар); Не одна баба город згородила (М. Номис); Ми оси!.. Хто рідний наш рай Твердою стіною, Неначе Китай, Бажає обдати,.. Най геть біжить (І. Франко); Полагодив [Чіпка] хату, - давай.. новою лісою [садибу] обплітати (Панас Мирний).

ОБМАНУ́ТИ (словами, вчинками або діями створити враження, думку про когось, щось, які не відповідають тому, що є насправді), ОБДУРИ́ТИ[ОДУРИ́ТИ], ОШУКА́ТИрозм., ПІДДУРИ́ТИрозм., ОБМАНИ́ТИрозм.,ПІДМАНУ́ТИрозм.,ПІДМАНИ́ТИрозм.,НАДУРИ́ТИрозм.,ПРОВЕСТИ́розм.,ОБВЕСТИ́розм.,ОБІЙТИ́розм.,ОБМОТА́ТИрозм.,ОБКРУТИ́ТИ[ОКРУТИ́ТИ]розм., ОБПЛЕСТИ́[ОПЛЕСТИ́]розм., ОБПЛУ́ТАТИ[ОПЛУ́ТАТИ]розм.,ОБМОРО́ЧИТИрозм.,ЗАМОРО́ЧИТИрозм.,ОБСКАКА́ТИрозм.,КУПИ́ТИрозм.,ОМАНИ́ТИрідше,ОСТУПА́ЧИТИрозм. рідше, ЗМИ́ЛИТИрозм. рідше,ОБТУМАНИТИ[ОТУМА́НИТИ]діал. - Недок.: обма́нювати, обду́рювати[оду́рювати], дури́ти, ошу́кувати, підду́рювати, підма́нювати, прово́дити, обво́дити, обмо́тувати, обкру́чувати[окру́чувати], обпліта́ти[опліта́ти], обплу́тувати[оплу́тувати], моро́чити, обморо́чувати, заморо́чувати, обска́кувати, купува́ти, ома́нювати, зми́лювати, отума́нювати. Обманути Дмитра було важко. Він одразу збагнув усе (В. Козаченко); - ..Я пройшов огні і води.. Мене обдурити тяжко (Ю. Яновський); Як не конспіруються офіцери розвідвідділу фронту, але солдатів їм не ошукати (П. Автомонов); Говорили, що вона якось піддурила і приманила його до себе (І. Франко); То й не жінка, як сім раз на день не обманить чоловіка (приказка); Ти ж мене підманула, Ти ж мене підвела, Ти ж мене, молодого, З ума-розуму звела (пісня); Навідала півника лисиця та й надумала його підманити (казка); - Отак-то ти нас обвів, дядьку? - обізвався до його Лушня (Панас Мирний); Остап гадав, звісно, що Василя,.. "мужика необразованого" легко обійти на суді можна (А. Тесленко); Язиком своїм обмотає [Домніка] кождого (О. Кобилянська); - Ех, не хочеться мені тебе одного пускати, - з жалем промовив Михайло. - Обкрутять тебе, ідоли (П. Колесник); Харитоненко вдається на всякі хитрощі, щоб окрутить заробітчан (К. Гордієнко); - Змилуйтесь. По слабості обплутали вони мене. Не хотів я (І. Цюпа); Як виріс [Іван] та одбув "солдатчину", вернувся додому, добре грамотний, та всю громаду оплів - зараз же за писарчука постановили, і тут багато хабарів йому перепадало (Грицько Григоренко); [Степанида:] Якби не Василь, то обморочили тебе (М. Кропивницький); - Я зо всього викручусь,іще й їх оступачу, - он як, бабусю! (Марко Вовчок); Волам теж кращої паші давали, бо чумаки дуже худобу жаліли; як яке свято, так і воли святкували. Але зате де треба, то він не змилить, на землі й на воді він був лицар (збірник "Народні оповідання"). - Пор. бреха́ти.

ОБВИ́ТИ (про рослини, коріння і т. ін. - повившись навколо чого-небудь, по чому-небудь, покрити собою якийсь предмет, поверхню), ОБПЛЕСТИ́[ОПЛЕСТИ́], ПЕРЕПЛЕСТИ́, ОБСОТА́ТИ[ОСОТА́ТИрідше], ОПОВИ́ТИ[ОБПОВИ́ТИрозм. рідше], ЗАПЛЕСТИ́, ПОВИ́ТИ, УВИ́ТИ[ВВИ́ТИ], ПЕРЕВИ́ТИ, ОБМОТА́ТИ, ОБКРУТИ́ТИ[ОКРУТИ́ТИрозм.], ОБІЙНЯ́ТИрідше, ОБПЛУ́ТАТИ, ОБСНУВА́ТИ[ОСНУВА́ТИ], ЗАПЛУ́ТАТИ (закрити собою густо й безладно). - Недок.: обвива́ти, обпліта́ти[опліта́ти], перепліта́ти, обсо́тувати[осо́тувати], обповива́ти[оповива́ти], запліта́ти, повива́ти, увива́ти[ввива́ти], перевива́ти, обмо́тувати, обкру́чувати[окру́чувати], обійма́ти, обплу́тувати, обсно́вувати[осно́вувати], заплу́тувати. Буйний хміль доверху обвивав Не стару, та вже зів’ялу грушу (П. Воронько); Тут [в альтанці] було тихо, пахло живицею і жасмином, що густо обплів знизу стіни (В. Гжицький); Краплини роси блищали на листках хмелю, що оповивав веранду (М. Трублаїні); Дивлюсь, аж приятель [Хміль] за гілку зачепився, А трохи згодом глядь - всю Рожу обповив (Є. Гребінка); Ґанок маленького дімка на дві квартири.. заплели витка троянда й сині дзвіночки (М. Рудь); Окрасою мазанки були тільки кручені паничі, які повивали передню стінку (Ю. Смолич); Блиснула в повітрі нагайка і знов окрутила голі ноги старого (І. Франко); Він [плющ] обіймає, Боронить від негоди стіну голу (Леся Українка); А кушир ще дужче обплутує мене, ніби я потрапив у густу сітку [Д. Ткач].

ОБКРУ́ЧУВАТИ[ОКРУ́ЧУВАТИрідше]чим, навколо чого (закріплювати щось витке навколо кого-, чого-небудь), ОБМО́ТУВАТИ, ОБВИВА́ТИ, ОПОВИВА́ТИ[ОБПОВИВА́ТИрідше], ОБВО́ДИТИ, ОБПЛУ́ТУВАТИ[ОПЛУ́ТУВАТИрідше], ОБКУ́ТУВАТИрідше; УКРУ́ЧУВАТИ[ВКРУ́ЧУВАТИ] (міцно). - Док.: обкрути́ти[окрути́ти], обмота́ти, обви́ти, опови́ти[обпови́ти], обвести́, обплу́тати[оплу́тати], обниза́ти, обку́тати, укрути́ти[вкрути́ти]. Слуги та джури вже обкручували товстенний поперек обозному малиновим поясом (О. Ільченко); Знов блиснула в повітрі нагайка і знов окрутила голі ноги старого (І. Франко); Їздові обмотували собі ноги шматками овечих шкур (З. Тулуб); Кіснички.. обвивали її чорноволосу голову (І. Нечуй-Левицький); Айтаков спинився, звів руки догори. Другий його помічник.. оповив його під груди мотузком (І. Ле); Як же Марина обвела ще коси кругом голови, зв’язавши калачем на потилиці, то й не пізнати Христі! (Панас Мирний); Скрутивши рушник джгутом і обплутавши ним руки, Геннадій відтворив статую Лаокоона з удавом (І. Волошин); Незнакомий пан в задумі розглядає вірьовку; далі обкутує нею себе... натужується й перериває (С. Васильченко).