ОБПИРА́ТИСЯ[ОПИРАТИСЯ]на що, об що (прихилятися до чого-небудь, переносячи на нього частину ваги свого тіла), СПИРА́ТИСЯ, УПИРА́ТИСЯ[ВПИРА́ТИСЯ]в що,ПІДПИРА́ТИСЯчим рідше і на що, ЗЛЯГА́ТИна що. - Док.: обпе́ртися[обіпе́ртися][опе́ртися], спе́ртися, зіпе́ртися, упе́ртися[впе́ртися], підпе́ртися, злягти́. Рибалки тягли кодоли, ступаючи на кілька ступнів задом уперед і з усієї сили обпираючись станом об дерев’яні лями (І. Нечуй-Левицький); Спочинь!На заступ вірний обіпрись і слухай, і дивись, і не дивуйся (М. Рильський); Один із них був уже старий, ішов поволі, опираючись на палиці (І. Франко); Годі вже читати; і він сперся вже на спинку свого крісла (Г. Хоткевич); Двоє молодих хлопців упираються в дно ріки довгими й товстими жердинами (О. Донченко); Партицький жужмом одсовує від себе купу газет, злягає ліктями на стіл (П. Колесник).

ОБПИРА́ТИСЯ[ОПИРАТИСЯ]на що, об що (прихилятися до чого-небудь, переносячи на нього частину ваги свого тіла), СПИРА́ТИСЯ, УПИРА́ТИСЯ[ВПИРА́ТИСЯ]в що,ПІДПИРА́ТИСЯчим рідше і на що, ЗЛЯГА́ТИна що. - Док.: обпе́ртися[обіпе́ртися][опе́ртися], спе́ртися, зіпе́ртися, упе́ртися[впе́ртися], підпе́ртися, злягти́. Рибалки тягли кодоли, ступаючи на кілька ступнів задом уперед і з усієї сили обпираючись станом об дерев’яні лями (І. Нечуй-Левицький); Спочинь!На заступ вірний обіпрись і слухай, і дивись, і не дивуйся (М. Рильський); Один із них був уже старий, ішов поволі, опираючись на палиці (І. Франко); Годі вже читати; і він сперся вже на спинку свого крісла (Г. Хоткевич); Двоє молодих хлопців упираються в дно ріки довгими й товстими жердинами (О. Донченко); Партицький жужмом одсовує від себе купу газет, злягає ліктями на стіл (П. Колесник).