-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обпали́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обпалі́мо, обпалі́м
2 особа обпали́ обпалі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обпалю́ обпа́лимо, обпа́лим
2 особа обпа́лиш обпа́лите
3 особа обпа́лить обпа́лять
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обпали́в обпали́ли
жін.р. обпали́ла
сер.р. обпали́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обпа́лений
Безособова форма
обпа́лено
Дієприслівник
обпали́вши

Словник синонімів

ВРАЖА́ТИ[УРАЖА́ТИ] (завдавати душевного болю), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИрідше,ОБПА́ЛЮВАТИ, ОБПІКА́ТИ[ОПІКА́ТИ], ПРОПІКА́ТИ, ДОШКУЛЯ́ТИ[ДОШКУ́ЛЮВАТИ], ПІДБИВА́ТИ, ПРИБИВА́ТИрозм., КОРО́БИТИрозм. (викликати неприємне почуття). - Док.: вра́зи́ти[ура́зи́ти], пригніти́ти, обпали́ти, опали́ти, обпекти́[опекти́], пропекти́, дошку́лити, підби́ти, приби́ти, покоро́бити, полосну́ти[полосону́ти]перев. із сл. слово слова. Ольгу ці фрази били, вражали, пригнічували (П. Дорошко); Це все було.. І вогких уст сердите надування, І усміх, що до серця пропікав (М. Рильський); Потім мені сказали, що ти заміжня. Це повідомлення приголомшило, прибило мене (Ю. Збанацький); Манери і розв’язний тон Козловського дратували і коробили Тараса Григоровича (З. Тулуб).
ОБПАЛИ́ТИ[ОПАЛИ́ТИ] (про вогонь - пошкодити поверхню або краї чого-небудь), ОБСМАЛИ́ТИ[ОСМАЛИ́ТИ], ПРИПАЛИ́ТИ, ОБВУ́ГЛИТИпідсил. - Недок.: обпа́лювати[опа́лювати], обсма́лювати[осма́лювати], припа́лювати, обву́глювати. Тоді вже всюди став [Вогонь] палати і братика не пожалів: І обпалив його [Гайок], і обсмалив (Л. Глібов); Нічні метелики кружляли над шестирожковим шандалом, осмалюючи крильця (П. Кочура); Вогонь Проїв йому [бійцю] обличчя, груди, очі, Обвуглив тіло (Л. Первомайський).
ОБПА́ЛЮВАТИ[ОПА́ЛЮВАТИ] (робити засмаглим, шорстким шкіру обличчя, рук і т. ін. - про дію сонця, вітру), ПРИПА́ЛЮВАТИ, ОБСМА́ЛЮВАТИ[ОСМА́ЛЮВАТИ], ПРИСМА́ЖУВАТИрідше. - Док.: обпали́ти[опали́ти], припали́ти, обсмали́ти[осмали́ти], присма́жити. Хай спека обпалить. І злива оплаче. І стомлені руки заниють вві сні... Я - жниця довічна. Працюю терпляче (Л. Костенко); Холодний вітер опалював обличчя (О. Донченко); За перший день усіх обсмалило гаряче, з степовим вітерцем сонце (Д. Бедзик).
ОБПІКА́ТИ[ОПІКАТИ] (пошкоджувати вогнем або чим-небудь гарячим шкірний покрив, слизову оболонку, завдавати опіків), ОБПА́ЛЮВАТИ[ОПА́ЛЮВАТИ], ЖИ́ГАТИрозм. - Док.: обпекти́[опекти́], обпали́ти[опали́ти]. Він стріляв. Піт заливав йому очі, залізо обпікало руки (В. Кучер); Гаряча картопля злетіла вгору, опекла Маркові очі (Григорій Тютюнник); Куля.. обпалила мені скроню, в ушах задзвеніло (Ю. Збанацький); Випурхнула з його зубів цигарка, іскрами опаливши губу (С. Васильченко). - Пор. обвари́ти.
ОБПІКА́ТИ[ОПІКА́ТИ] (викликати відчуття, подібні до опіку - про мороз, вітер, сонце і т. ін.), ОБПА́ЛЮВАТИ[ОПА́ЛЮВАТИ]. - Док.: обпекти́[опекти́], обпали́ти[опали́ти]. Мороз посилював, ще й східний вітер, який обпікав шкіру на лиці, забивав дух (П. Панч); Мороз обпалював обличчя (І. Багмут); Холодний вітер опалював обличчя (О. Донченко).

Словник фразеологізмів

обпіка́ти (обпа́лювати, опіка́ти і т. ін. ) / обпекти́ (обпали́ти, опекти́ і т. ін.) [свої́м] по́глядом (очи́ма, зо́ром) яким (якими), кого, рідше що. Пильно дивитися на когось, на щось, виражаючи своє ставлення (перев. негативне). Його обминали з острахом, обпікали недружелюбними поглядами (Ю. Збанацький); Степан постояв ще трохи на порозі, обпікаючи їх гарячими очима (В. Кучер); Козаки знов зиркнули на Бжеського, опалюючи його важким від зненависті поглядом (З. Тулуб); Вони [полонені вороги] ідуть понуро, звісивши голови додолу, відчувають, що десятки очей опікають їх своїм грізним зором (П. Воронько); Підійшла до нього [чоловіка] впритул, поставила чемоданчик на дорогу, мовчки обпекла його поглядом (П. Загребельний); — Крадена [хустка]? — спитав дядько. — Піди ти тепер украдь! — обпекла його злим поглядом циганка й пішла геть (Григір Тютюнник); Опустив [сержант] голову і, обпаливши через плече лютим поглядом свого товариша, незграбно пересмикнув плечима (Ю. Бедзик); Обернувшись до Йона, опекла його [дівчина] палким поглядом чорних очей (М. Коцюбинський).

обпали́ти / обпа́лювати [собі́ (свої́)] кри́ла. Зазнати невдачі; не досягти чогось бажаного. В житті вона бачила трагедії багатьох сердець, які кидалися на перший обманливий спалах і обпалювали собі крила на довгі роки (М. Ю. Тарновський); // Загинути. Скільки ж їх по селах-містах наших, цих праведниць-великомучениць… У полум’ї війни обпалили крила їхні суджені, залишивши самих вік вікувати (З газети).

обпіка́ти (обпа́лювати, опіка́ти і т. ін. ) / обпекти́ (обпали́ти, опекти́ і т. ін.) [свої́м] по́глядом (очи́ма, зо́ром) яким (якими), кого, рідше що. Пильно дивитися на когось, на щось, виражаючи своє ставлення (перев. негативне). Його обминали з острахом, обпікали недружелюбними поглядами (Ю. Збанацький); Степан постояв ще трохи на порозі, обпікаючи їх гарячими очима (В. Кучер); Козаки знов зиркнули на Бжеського, опалюючи його важким від зненависті поглядом (З. Тулуб); Вони [полонені вороги] ідуть понуро, звісивши голови додолу, відчувають, що десятки очей опікають їх своїм грізним зором (П. Воронько); Підійшла до нього [чоловіка] впритул, поставила чемоданчик на дорогу, мовчки обпекла його поглядом (П. Загребельний); — Крадена [хустка]? — спитав дядько. — Піди ти тепер украдь! — обпекла його злим поглядом циганка й пішла геть (Григір Тютюнник); Опустив [сержант] голову і, обпаливши через плече лютим поглядом свого товариша, незграбно пересмикнув плечима (Ю. Бедзик); Обернувшись до Йона, опекла його [дівчина] палким поглядом чорних очей (М. Коцюбинський).

обпіка́ти (обпа́лювати, опіка́ти і т. ін. ) / обпекти́ (обпали́ти, опекти́ і т. ін.) [свої́м] по́глядом (очи́ма, зо́ром) яким (якими), кого, рідше що. Пильно дивитися на когось, на щось, виражаючи своє ставлення (перев. негативне). Його обминали з острахом, обпікали недружелюбними поглядами (Ю. Збанацький); Степан постояв ще трохи на порозі, обпікаючи їх гарячими очима (В. Кучер); Козаки знов зиркнули на Бжеського, опалюючи його важким від зненависті поглядом (З. Тулуб); Вони [полонені вороги] ідуть понуро, звісивши голови додолу, відчувають, що десятки очей опікають їх своїм грізним зором (П. Воронько); Підійшла до нього [чоловіка] впритул, поставила чемоданчик на дорогу, мовчки обпекла його поглядом (П. Загребельний); — Крадена [хустка]? — спитав дядько. — Піди ти тепер украдь! — обпекла його злим поглядом циганка й пішла геть (Григір Тютюнник); Опустив [сержант] голову і, обпаливши через плече лютим поглядом свого товариша, незграбно пересмикнув плечима (Ю. Бедзик); Обернувшись до Йона, опекла його [дівчина] палким поглядом чорних очей (М. Коцюбинський).

обпали́ти / обпа́лювати [собі́ (свої́)] кри́ла. Зазнати невдачі; не досягти чогось бажаного. В житті вона бачила трагедії багатьох сердець, які кидалися на перший обманливий спалах і обпалювали собі крила на довгі роки (М. Ю. Тарновський); // Загинути. Скільки ж їх по селах-містах наших, цих праведниць-великомучениць… У полум’ї війни обпалили крила їхні суджені, залишивши самих вік вікувати (З газети).

обпіка́ти (обпа́лювати, опіка́ти і т. ін. ) / обпекти́ (обпали́ти, опекти́ і т. ін.) [свої́м] по́глядом (очи́ма, зо́ром) яким (якими), кого, рідше що. Пильно дивитися на когось, на щось, виражаючи своє ставлення (перев. негативне). Його обминали з острахом, обпікали недружелюбними поглядами (Ю. Збанацький); Степан постояв ще трохи на порозі, обпікаючи їх гарячими очима (В. Кучер); Козаки знов зиркнули на Бжеського, опалюючи його важким від зненависті поглядом (З. Тулуб); Вони [полонені вороги] ідуть понуро, звісивши голови додолу, відчувають, що десятки очей опікають їх своїм грізним зором (П. Воронько); Підійшла до нього [чоловіка] впритул, поставила чемоданчик на дорогу, мовчки обпекла його поглядом (П. Загребельний); — Крадена [хустка]? — спитав дядько. — Піди ти тепер украдь! — обпекла його злим поглядом циганка й пішла геть (Григір Тютюнник); Опустив [сержант] голову і, обпаливши через плече лютим поглядом свого товариша, незграбно пересмикнув плечима (Ю. Бедзик); Обернувшись до Йона, опекла його [дівчина] палким поглядом чорних очей (М. Коцюбинський).

обпіка́ти (обпа́лювати, опіка́ти і т. ін. ) / обпекти́ (обпали́ти, опекти́ і т. ін.) [свої́м] по́глядом (очи́ма, зо́ром) яким (якими), кого, рідше що. Пильно дивитися на когось, на щось, виражаючи своє ставлення (перев. негативне). Його обминали з острахом, обпікали недружелюбними поглядами (Ю. Збанацький); Степан постояв ще трохи на порозі, обпікаючи їх гарячими очима (В. Кучер); Козаки знов зиркнули на Бжеського, опалюючи його важким від зненависті поглядом (З. Тулуб); Вони [полонені вороги] ідуть понуро, звісивши голови додолу, відчувають, що десятки очей опікають їх своїм грізним зором (П. Воронько); Підійшла до нього [чоловіка] впритул, поставила чемоданчик на дорогу, мовчки обпекла його поглядом (П. Загребельний); — Крадена [хустка]? — спитав дядько. — Піди ти тепер украдь! — обпекла його злим поглядом циганка й пішла геть (Григір Тютюнник); Опустив [сержант] голову і, обпаливши через плече лютим поглядом свого товариша, незграбно пересмикнув плечима (Ю. Бедзик); Обернувшись до Йона, опекла його [дівчина] палким поглядом чорних очей (М. Коцюбинський).

обпіка́ти (обпа́лювати, опіка́ти і т. ін. ) / обпекти́ (обпали́ти, опекти́ і т. ін.) [свої́м] по́глядом (очи́ма, зо́ром) яким (якими), кого, рідше що. Пильно дивитися на когось, на щось, виражаючи своє ставлення (перев. негативне). Його обминали з острахом, обпікали недружелюбними поглядами (Ю. Збанацький); Степан постояв ще трохи на порозі, обпікаючи їх гарячими очима (В. Кучер); Козаки знов зиркнули на Бжеського, опалюючи його важким від зненависті поглядом (З. Тулуб); Вони [полонені вороги] ідуть понуро, звісивши голови додолу, відчувають, що десятки очей опікають їх своїм грізним зором (П. Воронько); Підійшла до нього [чоловіка] впритул, поставила чемоданчик на дорогу, мовчки обпекла його поглядом (П. Загребельний); — Крадена [хустка]? — спитав дядько. — Піди ти тепер украдь! — обпекла його злим поглядом циганка й пішла геть (Григір Тютюнник); Опустив [сержант] голову і, обпаливши через плече лютим поглядом свого товариша, незграбно пересмикнув плечима (Ю. Бедзик); Обернувшись до Йона, опекла його [дівчина] палким поглядом чорних очей (М. Коцюбинський).

обпали́ти / обпа́лювати [собі́ (свої́)] кри́ла. Зазнати невдачі; не досягти чогось бажаного. В житті вона бачила трагедії багатьох сердець, які кидалися на перший обманливий спалах і обпалювали собі крила на довгі роки (М. Ю. Тарновський); // Загинути. Скільки ж їх по селах-містах наших, цих праведниць-великомучениць… У полум’ї війни обпалили крила їхні суджені, залишивши самих вік вікувати (З газети).