ПОВІ́ТКА (невелике господарське приміщення, нерідко у вигляді покрівлі на опорах, перев. для зберігання сільськогосподарського реманенту, дров тощо), ПОВІТЧИ́НАрозм., ПОВІ́ТЬдіал., ШО́ПАдіал., ШОПЧИ́НАдіал., КОЛЕ́ШНЯдіал.; СІННИК (для зберігання сіна);ОБОРІ́Г, ПІ́ДРІ[ПІ́ДРЯ]діал. (на чотирьох стовпах для зберігання сіна, збіжжя); ДРОВІ́ТНЯрозм. (для дров); КО́ШНИЦЯдіал. (оплетена лозою, для зберігання кукурудзи в качанах). Цілий день літній в повітці у яслах.. лежав я та плакав (Т. Осьмачка); На току, біля хати, з повітчини викотили віялку (А. Головко); Батько був на горищі, мати - в повіті (Словник Б. Грінченка); Господар з-під шопи витяг плуг, виніс ярмо (І. Франко); Визирала вона [хатина] з-поміж кущів ліщини, немов якась шопчина або кошара для овець (Юліан Опільський); Найгірше не любив він отих цокотух-сусідок, що.. лазять по нишпорках та по підрях у чужому хазяйстві (Дніпрова Чайка); Десь-не-десь виткнеться хата на горбі, оборіг якийсь або колешня (Г. Хоткевич); Розшукав [Гриць] у дровітні дерев’яну легеньку лопату (Ю. Збанацький); Параскіца влізла в кошницю, яку, замість кукурудзи, наполовину виповняли качани (М. Коцюбинський).