-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обо́жнювати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обо́жнюймо
2 особа обо́жнюй обо́жнюйте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обо́жнюватиму обо́жнюватимемо, обо́жнюватимем
2 особа обо́жнюватимеш обо́жнюватимете
3 особа обо́жнюватиме обо́жнюватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа обо́жнюю обо́жнюємо, обо́жнюєм
2 особа обо́жнюєш обо́жнюєте
3 особа обо́жнює обо́жнюють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
обо́жнюючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. обо́жнював обо́жнювали
жін. р. обо́жнювала
сер. р. обо́жнювало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обо́жнюваний
Безособова форма
обо́жнювано
Дієприслівник
обо́жнювавши

Словник синонімів

ЛЮБИ́ТИ (відчувати глибоку відданість, прихильність, симпатію до кого-, чого-небудь), ЖА́ЛУВАТИ, ДИ́ХАТИким, чим,КОХА́ТИрідко,ПОЛЮБЛЯ́ТИ розм.,ДОЛЮ́БЛЮВАТИрозм.,ДОЛЮБЛЯ́ТИрозм.; ОБО́ЖНЮВАТИ, ОБО́ЖУВАТИ, БОГОТВОРИ́ТИ, БОЖЕСТВИ́ТИрідше (надмірно захоплюватися ким, схилятися перед ким-небудь). Василя Назаровича Боженка любили всі, хто не шкодував власного життя для революції (О. Довженко); Смішно сказати, але він мало не як дівчина любив свого Тимофія, тягнувся до цього русявого мовчазного красеня з сумовитими очима (М. Стельмах); Хоч був тато грізний, а проте дуже нас жалував. Було як поїде в Київ, то й навезе нам гостинців хороших (Марко Вовчок); [Хома:] Я тебе одну кохаю, тобою дишу!.. (М. Кропивницький); Добра донька дуже кохала свого батька (М. Коцюбинський); Може, саме тому й полюбляв кмітливого Онисифора. Часто слухав Данило його літописні записи (А. Хижняк); Не долюбляв тільки батько удови, що така вона своєумка непокірлива; не долюбляла й вона його - обопільно (Марко Вовчок); Талановиту молодь він [Кропивницький] обожнював (із мемуарів); Ольжині товаришки.. обожували Ольгу (І. Нечуй-Левицький); Хлопчик боготворив Буслая [голову колгоспу] (В. Москалець); Шевченко, якого вона [Леся Українка] божествила, .. мав на неї безпосередній стилістичний вплив (М. Рильський).
ПОВАЖА́ТИкого, що (відчувати повагу, ставитися з повагою до когось, чогось), ШАНУВА́ТИ, УШАНО́ВУВАТИ[ВШАНО́ВУВАТИ], ЦІНИ́ТИ, ЦІНУВА́ТИ, ПОКЛОНЯ́ТИСЯкому, чому, підсил., СХИЛЯ́ТИСЯперед ким-чим, підсил., УКЛОНЯ́ТИСЯ[ВКЛОНЯ́ТИСЯ]перед ким-чим, підсил., ОБО́ЖНЮВАТИпідсил., ОБО́ЖУВАТИпідсил., ПРИЗНАВА́ТИрозм., МАТИ ЗГЛЯДЬна кого-що, розм.,ПРА́ЗНУВАТИрозм., ПОЧИ́ТУВАТИ[ПОЧИТА́ТИ]книжн., БЛАГОГОВІ́ТИперед ким, підсил. книжн., БОГОТВОРИ́ТИпідсил. книжн., ОБОГОТВОРЯ́ТИпідсил. рідко, НА́ВИДІТИдіал.Сього чоловіка всі поважали змолоду (Марко Вовчок); - В якому чині будеш? - спитав Тарас. - Полковник. Чи курінний по-нашому. - А козаки шанують тебе? - Напевно... (Вас. Шевчук); Коли вмирає велика людина, пам’ять її вшановують (В. Еллан); З ним вона любила розмовлятий заєдно бажала його товариства. Цінила його далеко вище від свого мужа (Лесь Мартович); - Я ціную шляхтича по битвах та по героїчних вчинках (І. Нечуй-Левицький); Геніїв між нами небагато, То чому б не поклонятись їм? (В. Симоненко); - За якийсь час я був заворожений цією сильною натурою, слухаючи його розповіді про різні надзвичайні пригоди. Я просто схилявся перед ним (Я. Баш); - Я низько уклоняюся перед усім тим, що козацтво доброго зробило (Панас Мирний); Він обожнював і класиків,.. і не народжених класиками чесних середняків (А. Крижанівський); Я довідався, що десь коло нас близько мешкає молода швачка, яка ані в Бога не вірує, ані панів не признає (В. Стефаник); [Мусій:] Усе нашого Мартина почитують. Мабуть, люблять: добрий чоловік (Б. Грінченко); - Уговорюй його, як жінка: він тебе почитає, кохає щиро, може, тебе послухає (Панас Мирний); Діти не тільки любили його, а благоговіли перед ним (В. Канівець); Вона нарешті знайшла кому поклонятися, кого боготворити (М. Слабошпицький); Саїнів усі в селі любили й навиділи (Марко Черемшина).

Словник антонімів

ЛЮБИТИ НЕНАВИДІТИ
1. Відчувати глибоку відданість, прихильність, симпатію до кого-н., чого-н., поважати; відчувати глибокі інтимні почуття, кохати. Відчувати неприязнь, ненависть до кого-н., чого-н., не переносити, не любити.
Любити батька, батьківщину, брата, Данилка, дівчину, доброту, ласку, людей, Марусю, матір, нареченого, родину, рідну землю, парубка ~  ненавидіти брехуна, ворога, дволичність, загарбника, зрадника, егоїста, насильство, нещирість, підлабузництво, підлість. Любити беззавітно, від щирого серця, віддано, вічно, гаряче, глибоко, дуже, завжди, на все життя, надмірно, пристрасно, сильно, сліпо, стійко, таємно, щиро ~  ненавидіти всіма силами душі, дуже, з відразою, завжди, занадто, надто, підкреслено, рішуче, щиро. Любити за відданість Україні, за доброту, за надійну дружбу, за принциповість, за прямоту, за порядність, за скромність, за хоробрість, за чесність, за щирість ~  ненавидіти за безпринципність, за безхарактерність, за боягузтво, за глупоту, за егоїзм, за жадібність, за захланність, за зраду, за злобу, за нахабність, за ненаситність, за підлість, за скупість.
2. Мати потяг до чого-н., цікавитися чим-н. Не мати потягу до чого-н., уважати щось поганим, не любити, відгетькувати.
Любитиненавидіти велосипед, кіно, коней, магнітофон, молоко, музику, овочі, оперету, собак, театр, варити їсти, їздити кіньми, дивитися спортивні передачі, мити посуд, навчатися, працювати, читати книги. Перестати, починати, хотіти любитиненавидіти що-н. Досить, дуже, стійко любитиненавидіти.
Він ненавидів, бо умів любити, Як мало хто уміє з нас любить... Він був і є, він є і завжди буде, Він з нами на риштованнях будов. Як вітер, увіходить в наші груди Його ненависть і його любов (М. Рильський).   В цьому останньому вигуку відбилася вся натура старого, благородного і невичерпно щедрого в своїй любові і ненависті (О. Довженко).  Я хотів, як ти, прожити, Щоб не тліти, а завжди горіть, Щоб уміти, як ти, любитиНенавидіти, як ти, уміть (В. Симоненко).    Я тільки раз, єдиний раз любив, А скільки раз ненавидів - не знаю  (Д. Павличко).
Любимий ~ненависний, любов ~ненависть; коханий ~ненависний, кохання ~ненависть, обожнювати ~ненавидіти