обовязувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]
Словник відмінків
| Інфінітив | обов’я́зувати | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | обов’я́зуймо | |
| 2 особа | обов’я́зуй | обов’я́зуйте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обов’я́зуватиму | обов’я́зуватимемо, обов’я́зуватимем |
| 2 особа | обов’я́зуватимеш | обов’я́зуватимете |
| 3 особа | обов’я́зуватиме | обов’я́зуватимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | обов’я́зую | обов’я́зуємо, обов’я́зуєм |
| 2 особа | обов’я́зуєш | обов’я́зуєте |
| 3 особа | обов’я́зує | обов’я́зують |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| обов’я́зуючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | обов’я́зував | обов’я́зували |
| жін. р. | обов’я́зувала | |
| сер. р. | обов’я́зувало | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| обов’я́зуваний | ||
| Безособова форма | ||
| обов’я́зувано | ||
| Дієприслівник | ||
| обов’я́зувавши | ||