обовязаний 1 значення

-1-
прикметник
(зобов’я́заний) [арх.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний обов’я́заний обов’я́зана обов’я́зане обов’я́зані
родовий обов’я́заного обов’я́заної обов’я́заного обов’я́заних
давальний обов’я́заному обов’я́заній обов’я́заному обов’я́заним
знахідний обов’я́заний, обов’я́заного обов’я́зану обов’я́зане обов’я́зані, обов’я́заних
орудний обов’я́заним обов’я́заною обов’я́заним обов’я́заними
місцевий на/в обов’я́заному, обов’я́занім на/в обов’я́заній на/в обов’я́заному, обов’я́занім на/в обов’я́заних

Словник синонімів

ПОВИ́НЕН[ПОВИ́ННИЙ]присудк. сл. (має своїм обов’язком робити щось, мати якусь якість, властивість), МА́Є, МУ́СИТЬ, ЗОБОВ’Я́ЗАНИЙ, ОБОВ’Я́ЗАНИЙзаст. (при вираженні необхідності через певні обставини робити щось, бути якимсь). Що винен, оддати повинен (прислів’я); - Зараз ти ростеш, все в тобі грає, але в твоєму підлітковому віці людина вже повинна і замислюватись над собою, над своїми вчинками (О. Гончар); Батько Юпітер втишає їх клопіт: "Нове покоління Має постать на землі, не подібне до давніх злочинців" (переклад М. Зерова); - Бідняк мусить восени продавати свій хліб на податі та борги по сорок-п’ятдесят копійок (М. Стельмах); - Якщо ти чесна людина, то скажи - ти її любиш? - Я не зобов’язаний говорити будь-кому про свої почуття, - мовив я (Є. Гуцало); Як якому робітникові при роботі лучиться нещастя: смерть, каліцтво чи що, то щоби власник обов’язаний був платити за шпиталь і ліки (І. Франко).