ПОВИ́НЕН[ПОВИ́ННИЙ]присудк. сл. (має своїм обов’язком робити щось, мати якусь якість, властивість), МА́Є, МУ́СИТЬ, ЗОБОВ’Я́ЗАНИЙ, ОБОВ’Я́ЗАНИЙзаст. (при вираженні необхідності через певні обставини робити щось, бути якимсь). Що винен, оддати повинен (прислів’я); - Зараз ти ростеш, все в тобі грає, але в твоєму підлітковому віці людина вже повинна і замислюватись над собою, над своїми вчинками (О. Гончар); Батько Юпітер втишає їх клопіт: "Нове покоління Має постать на землі, не подібне до давніх злочинців" (переклад М. Зерова); - Бідняк мусить восени продавати свій хліб на податі та борги по сорок-п’ятдесят копійок (М. Стельмах); - Якщо ти чесна людина, то скажи - ти її любиш? - Я не зобов’язаний говорити будь-кому про свої почуття, - мовив я (Є. Гуцало); Як якому робітникові при роботі лучиться нещастя: смерть, каліцтво чи що, то щоби власник обов’язаний був платити за шпиталь і ліки (І. Франко).