-1-
дієслово доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив обнести́
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   обнесі́мо, обнесі́м
2 особа обнеси́ обнесі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа обнесу́ обнесемо́, обнесе́м
2 особа обнесе́ш обнесете́
3 особа обнесе́ обнесу́ть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. обні́с обнесли́
жін.р. обнесла́
сер.р. обнесло́
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
обне́сений
Безособова форма
обне́сено
Дієприслівник
обні́сши

Словник синонімів

ОБГОРО́ДЖУВАТИ[ОГОРО́ДЖУВАТИ] (споруджувати, ставити огорожу навколо чого-небудь), ОБНО́СИТИ, ОБВО́ДИТИ, ОТО́ЧУВАТИ, ОБСТАВЛЯ́ТИ, ОТОЧА́ТИрідше, ОБКИДА́ТИрідше, ОБЦАРКО́ВУВАТИдіал., ОБДАВА́ТИдіал.; ОБПЛІТА́ТИ, ОБПЛУ́ТУВАТИ, ОБСНО́ВУВАТИрідше (робити огорожу з чого-небудь виткого - лози, дроту і т. ін.). - Док.: обгороди́ти[огороди́ти], опарка́нити, обнести́, обвести́, оточи́ти, обста́вити, обки́дати, обки́нути, згороди́тирідшеобцаркува́ти, обда́ти, обплести́, обплу́тати, обснува́ти. Навесні задумав [Андрій] обгородити садибу високим плотом (Р. Іваничук); За дощаним парканом, який огороджував подвір’я клубу, починався парк (Л. Дмитерко); Його [став] тепер валом обнесли, од села одгородили - водопою нема (Панас Мирний); Цвинтар обвів мурованою стіною (Г. Квітка-Основ’яненко); Місто високе своє оточила [Семіраміда] у мури із цегли (М. Зеров); Виконували [вони] різні роботи: рили окопчики, обставляли тинами, плетеними із лози, чистили на полковій кухні картоплю (Григорій Тютюнник); Мислити він не вміє, та й нащо це йому? Зате він вміє.. обкинути певну територію колючим дротом (О. Гончар); Не одна баба город згородила (М. Номис); Ми оси!.. Хто рідний наш рай Твердою стіною, Неначе Китай, Бажає обдати,.. Най геть біжить (І. Франко); Полагодив [Чіпка] хату, - давай.. новою лісою [садибу] обплітати (Панас Мирний).
ОБМОВЛЯ́ТИкого (неприязно висловлюватися про кого-небудь, поширювати погані думки про когось, зводити наклеп на когось), ОБСУ́ДЖУВАТИ[ОСУ́ДЖУВАТИ], СУДИ́ТИ, НЕСЛА́ВИТИ, ОБГОВО́РЮВАТИ[ОГОВО́РЮВАТИ]розм., ОПОРО́ЧУВАТИ, ПОРО́ЧИТИ, ОСЛАВЛЯ́ТИ, ОСЛА́ВЛЮВАТИ, ОЧОРНЯ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ, УСЛАВЛЯ́ТИ розм.,УСЛА́ВЛЮВАТИрозм.,ОБНО́СИТИрозм.,ОБПЛІ́СКУВАТИрозм.,ОКЛЕ́ПУВАТИрозм.,ШЕЛЬМУВА́ТИрозм., ОСУДЖА́ТИрідше,ҐАБЗУВА́ТИдіал.; НАГОВО́РЮВАТИна кого і без додатка,НАМОВЛЯ́ТИ, ОББРІ́ХУВАТИкого,НАБАЛА́КУВАТИна кого, розм.,НАБРІ́ХУВАТИрозм.,КЛЕПА́ТИрозм.,НАКЛЕ́ПУВАТИрозм.,ПЛЕСКА́ТИрозм., ВА́ДИТИна кого, діал. (звичайно - говорити неправду про когось). - Док.: обмо́вити, обсуди́ти[осуди́ти], обговори́ти[оговори́ти], опоро́чити, осла́вити, очорни́ти, усла́вити, обнести́, обплеска́ти, оклепа́ти, ошельмува́ти, оцерклюва́тидіал.облихосло́вити, опащекува́тидіал.наговори́ти, намо́вити, оббреха́ти, набала́кати, набреха́ти, наклепа́ти, наплеска́ти. В останню мить баба Лисавета стямилась, не захотіла обмовляти свою невістку (Д. Бедзик); Отож мене обсудила близька сусідочка, Бодай вона не виділа на дочці віночка (коломийка); Ще поки Мася молодша була.. та не осудлива; а як стукнуло вже за двадцять, то ту осудила, ту очорнила, ту обговорила (А. Свидницький); Попід хатами.. сиділи баби й молодиці, лущили соняшник.. і, хитаючи головами, когось судили (С. Васильченко); В сусіда жінка язиката мене неславить (І. Франко); Я мовчала... мовчала, мов не знала й не чула нічого, а тепер привселюдно осоромлю її,.. хай знає, як мене порочити! (Л. Яновська); - Якщо вона могла на все село ославити мене, то могла ж і тобі в листі набрехати про мене хтозна й чого! (А. Головко); - Чогось на мене оце напався наш піп.. лає мене, ганить, обносить мене по селі (І. Нечуй-Левицький); [Руфін:] Крістін її навмисне оклепав, щоб здихатись (Леся Українка); Оце і був його [Товкачів] план: з допомогою Марійки скинути, ошельмувати Бурчака (В. Земляк); - Ти чого мою доньку ґабзуєш? - скипів Окунь (М. Стельмах); Кожному [старшому] бажалося вискочити перед начальством. Через те кожен на кожного клепав, наговорював (Панас Мирний); - Не намовляй, тату, - заперечила дівчина. - Адже ти сам вибирав яблука й печиво (Д. Ткач); - Він, - кажуть, - оббрехав нас справникові, він йому щонебудь підніс, щоб нашим хлібом орудувати... (Г. Квітка-Основ’яненко); - Не набалакуйте на себе, Левку Івановичу, - всміхнулася Ліна (О. Гончар); Сусідки головами хитали, зітхали..: - Здуріла Ладуриха! Отаке паскудне на чесну молодицю набріхує (О. Ковінька); Замість радіти успіхові товариша.. - перемозі над страшною хворобою, - йому заважають працювати, лихословлять, плетуть, клеплють (І. Кочерга); Нема бридкіших людей, як отакі боягузи, що ледве самі позбудуться страху, як уже пащекують і наклепують всякий бруд на того, кого ще так недавно боялись (Леся Українка); - Так ти тілько.. знаєш на других плескати, а й сам такий, як і всі (Панас Мирний); Облихословити знайомого. - Пор. 1. ганьби́ти.
РВА́ТИ (відокремлювати, відділяючи від стебла, кореня), ЗРИВА́ТИ, ОБРИВА́ТИ (кругом, звідусіль, одне за одним); ОБНО́СИТИрозм. (плоди, овочі тощо - беручи без дозволу у великій кількості); ЗНІМА́ТИ (плоди, овочі після достигання); ЗБИРА́ТИ (гриби, ягоди); ЩИПА́ТИ (захоплюючи пальцями). - Док.: зірва́ти, обірва́ти, обнести, зня́ти, зібра́ти, щипну́ти. Одарочка, не знаходячи Івася, почала рвати квіточки (Панас Мирний); Я машинально зриваю цвіт яблуні і прикладаю холодну од роси квітку до лиця (М. Коцюбинський); Молодиця підійшла до зваленої липи, почала було обривати запашний цвіт, та й спинилася (А. Шиян); Чоловіку в чоловіка красти.. не годиться... хіба там овощ усяку, садки - то щоліта обносять, та більше хлопці (Грицько Григоренко); Увечері знімуть [люди] найстигліші яблука і понесуть на вечерю (О. Іваненко); Нагнувшись, нишпорила під деревом жінка.. Збирала гриби (О. Досвітній); Щипала [Тетяна] на обніжку блакитно-огневі черевички, вибирала з них найкращі й механічно тулила в букетики (С. Васильченко).