обнадієний 1 значення

-1-
дієприкметник
[розм.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний обнаді́єний обнаді́єна обнаді́єне обнаді́єні
родовий обнаді́єного обнаді́єної обнаді́єного обнаді́єних
давальний обнаді́єному обнаді́єній обнаді́єному обнаді́єним
знахідний обнаді́єний, обнаді́єного обнаді́єну обнаді́єне обнаді́єні, обнаді́єних
орудний обнаді́єним обнаді́єною обнаді́єним обнаді́єними
місцевий на/в обнаді́єному, обнаді́єнім на/в обнаді́єній на/в обнаді́єному, обнаді́єнім на/в обнаді́єних