обміркувати 1 значення
-1-
дієслово доконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | обміркува́ти | |
однина | множина | |
Наказовий спосіб | ||
1 особа | обмірку́ймо | |
2 особа | обмірку́й | обмірку́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
1 особа | обмірку́ю | обмірку́ємо, обмірку́єм |
2 особа | обмірку́єш | обмірку́єте |
3 особа | обмірку́є | обмірку́ють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
чол.р. | обміркува́в | обміркува́ли |
жін.р. | обміркува́ла | |
сер.р. | обміркува́ло | |
Активний дієприкметник | ||
Пасивний дієприкметник | ||
обмірко́ваний | ||
Безособова форма | ||
обмірко́вано | ||
Дієприслівник | ||
обміркува́вши |