ДОБРІ́ШАТИ (втрачати попередню суворість, ставати добрішим), ЛАГІДНІ́ТИ, ЛАГІДНІ́ШАТИ, М’Я́КШАТИ, М’Я́КНУТИ, ОБМ’ЯКА́ТИрозм., ДОБРІ́ТИрозм., УЛАСКА́ВЛЮВАТИСЯ[ВЛАСКА́ВЛЮВАТИСЯ]розм. - Док.: подобрі́шати, злагідні́ти, полагідні́ти, полагідні́шати, пом’я́кшати, зм’я́кнути, обм’я́кнути, подобрі́ти, здобрі́ти, уласка́витися[власка́витися]. Старий вояка ніби добрішав на схилі літ, позбавлявся категоричності в судженнях (О. Гончар); - Говори, адвокате, говори! - сказала, трохи лагідніючи і всміхаючись, мати (І. Франко); Птахи вторували дивній мелодії, лагіднішали хижі звірі в барлогах (Р. Іваничук); Од щирих слів любої жінки серце його впокоювалось; сувора натура, загартована давнім злиденним життям, м’якшала (Панас Мирний); Бідний просить, бідний молить, Багач - ні словечка. На остаток ніби зм’якнув (С. Руданський); Гена обм’як, обличчя його розпливлось у сумній, винуватій посмішці (В. Дрозд); Раді́й, добрі́й. Перепочинь від повсякденного, буденного, дрібного (О. Довженко); - Не журись, - вмовляю її, - не журись! Може, ще батько власкавиться - він же тебе жалує (Марко Вовчок).